Напрочуд легендарний, крилатий чоловік колись жив на Україні, звали його доблесно Станіслав Россоха - це був унікальний неповторний поет, він любив строкаті та "кучеряві" слова, які йшли у народ від його доброї душі, його тиха і світла поезія - це усамітнене спартанське життя у мові, яке він не змарнував на миттєвості, пристрасті, гамір. Проте, мені здається, його лірика - вже втрачений слід ліричної, гуманної тривоги у сучасному напруженому слові... Я не можу знайти зараз в українській поезії послідовників такої животворчої, виняткової радості. Дякую всім, хто супроводжує друк його творчості на сайті...
АНД-рей - ты рей... ну, сделай рейд над своими военными стихами и выкладывай их на сайт. Они - свидетели твоей творческой и драматической жизни. Народу интересно будет...
Спасибо за прямой самоанализ своего творества, у вас высокий уровень одаренности, вы - творческая личность. У вас есть в стихотворении излучение души - то есть откровение, значит, для поэзии вы находка, только будьте трудолюбивой при изучении свойств собственного лирического языка, он вам поможет не терять уникальность слога... Не бойтесь моего лирического вкуса, а тем более мнения, - это всего лишь мера моих чувств, мера моего огромного опыта творчества и моей жизни графомана, а вы просто открывайте свою Америку, но и за чужую, общую Америку, не забывайте... раскрывайте ее широко и многогранно...
так позитиffно постараться уж как для таланта кльово-кленовый посыл с рефренами к гению сайта капли пота выступили на узеньком лбу дилетанта признанный призрак поэта с речитативом ваганта
0