[Безіменні двісті тисяч]

---

Вони стояли серед поля:
Дві різні сили, два знамена.
На бій приречена їх доля,
Не має списків – безіменні.
Страх сковує велику волю,
Між королями зло таїлося роками.
Як за сценарієм, росписані всі ролі,
І доля йде великими кроками.
Бо враз зійдуться тут, на полі,
Сто тисяч зліва та сто тисяч справа.
А з верху, на горі –
З орлиним оком королі.
Трава... зеленіла на полі трава,
Та то судьба в неї така –
Залити її кров*ю,
Бо на сонці,
Завжди червоний виграва.
Війна завжди суперечить з любов*ю,
І ось - дві сотні з криками біжать,
Один на зустріч другому,
Відстань меншає рівними смугами,
Секунда - і вже десять лежать.
Зливається кров дощами,
Та все чутно, як кричать,
Б*ють гострими мечами,
А королі усе стоять!
І мовчки дивляться очами,
Як їхні війська не дишаʹть...

---