Ігор Астапенко «лихотомія»
Дата: 20 Серпня 2015 | Категорія: «Поезія» | Автор_ка: Ігор Астапенко (Всі публікації)
Редактор_ка: Євген Півень | Зображення: www.litcentr.in.ua | Перегляди: 5047
Ігор Астапенко народився 16 березня 1992 року у місті Біла Церква. У2015 році закінчив КНУ ім.Т.Шевченка (Інститут філології).
Публікувався в газетах: «Літературна Україна», «Українська літературна газета», «Україна молода», «Література і життя», «Гарний настрій»; альманахах: «Свій-й-танок», «Сполучник»; англомовній антології «Terra poetica».
Учасник Книжкового арсеналу, Львівського форуму видавців, ГогольФесту, «Мистецької платформи», «Арт-ковчегу», фестивалю Об’ємної поезії, Міжнародного поетичного фестивалю «Terra poetica» тощо.
Окремі вірші перекладені італійською, російською, білоруською, англійською, польською, грузинською, чеською мовами. Автор поетичної збірки «Щільник» (2015).
варення
очі бояться а руки роблять
жовті черешні летять у миску
мати казала колись: «розчерепаню»
зла була мати не знала як бути
діти роти ховали в долоні
ніби черешні у лоні кістяччя
мати слізьми у варення сипала
цукор з мішка бадьоро вистрибував
миска вагітніла діти замурзані
тишу тримали в щоках обвітрених
мати кричала голос хотів повішатись
сусіди пригріли вуха в банках літрових
діти хотіли плакати краплями кукурудзяними
батько мовчав розхристаний
бо ж через нього
господи господи господи
бáйдуже мені все це
час дурнуватий вислизнув
ніби черешня з долоні
на язику минуле
соком п’янким несеться
але ж варення господи
неублаганний господи
досі солоне!
ДЗС
у день збору смородини
сокровенний день збору смородини
у храмах кущів моляться чорні руки
чорні руки причащаються ягодами
чорні руки сповідаються перед ягодами
ми всі рівні перед богом
у день збору смородини
ми всі рівні перед кущами
як і вони перед нами
і той найбільший високий бабій
і той худющий скромний поет
і той голий обірваний зніяковілий
наче хлопчик на літургії
який не знає
коли хреститися
вулиці
коли з вулиці пархоменка
несли дядька в якого забули запитати
як він хоче з музикою чи без
так само як він забував
про літеру «о» у слові «хотіти»
ми якраз їли ожину
набивали ротяки оберемками чорних ягід
забуваючи пережовувати
жваво занурювали ожинні руки в кошик
і все прислуховувались
гратимуть чи не гратимуть
ми нагострювали вуха
стишували ожинне дихання
і чули як дядька несуть уже десь
на вулиці якоїсь комуни
а коли наблизилися
до нашої котляревського
нам сказали сидіти мовчки
і не дивитись у вікна
а я набрав у жменю з десяток ягід
не послухав
і подивився
п’ятиповерхівка (лихотомія)
на першому поверсі (майже не чую) плачуть
на другому поверсі (чую краще) плачуть
на третьому поверсі (чую добре) плачуть
на четвертому поверсі (чую гірше) плачуть
на п’ятому поверсі (майже не чую) плачуть
дівчинка на підборах спіткається
на заплаканих сходах і падає
огрядні щури на заплаканих сходах
спіткаються і падають
хлопчик на даху роздає баночки
із солоною речовиною
чорні хустинки стають відерцями
із солоною речовиною
сльози виходять із квартир
і не дивуються своїй однаковості
люди виходять із квартир
і не дивуються своїй приреченості
коливо на губах мовчить
і хоче пірнути в нутрощі
горілка на губах говорить
і не знає знаків пунктуації
на першому поверсі (майже не чую) плачуть
на другому поверсі (чую краще) плачуть
на третьому поверсі (чую добре) плачуть
на четвертому поверсі (чую гірше) плачуть
на п’ятому поверсі (майже не чую) плачуть
а чоловік біля під’їзду мерзне
і не може продати цибулю
зинаїда
це нестерпно
це відверто нестерпно
нехай собі ґвалтує той облізлий кіт кішку
нехай затуляє очі шавлії подорожник
нехай світлячки задихаються
під цими анорексичними трав’яними тінями
але тільки не ці товстелезні дзвони
що зв’язують шиї
що плещуться у вушних раковинах
ці звукові товстуни з животами
які до землі звисають
які прогинають землю
які розв’язують пупок собору
дзвонарю
я зламаю тобі руки
і про всяк випадок ноги
молодий умілий музико
у пальцях якого б’ються чолом звуки
це відверто нестерпно
волосся росте аж до бані
сльоза росте ув озеро
голос росте у дзвін
що по тобі б’є
зинаїдо
трійця³
бог любить трійцю
зламай собі два пальці
і хрестися здоровими
бог любить трійцю
у тридцять третьому любив двічі
цю жовту країну
з просвіченими кістками
намалюй собі третє око
роздивляйся ним істину
молися людино
із зором на потилиці
коли ти скажеш мені «амен»
я скажу тобі «нема»
усе навпаки людино
бог любить трійцю
то скільки ти кажеш тобі було
коли ти помер
ісусе?
modern art
мені доручили варити борщ
бо в них так прийнято
їсти борщ на дев’ять днів
а в мене не було буряка
у мене не було буряка і бажання
варити борщ
бо для чого їсти якщо хтось помер
бо що спільного у шлунка
із болем утрати
бо треба пити трунок
і дерти на собі волосся
у мене не було буряка і бажання
варити борщ
а мені сказали що прийде
аж сорок шість душ
а я спитав то скільки ж прийде людей
якщо тільки душ сорок шість?
у мене не було буряка і картоплі
у мене не було капусти і моркви
у мене не було води і солі
у мене не було м’яса і сметани
ані цибулі ані бажання варити борщ
я поналивав їм у миски горілки
і сказав їм що то борщ
і що вони ніц не тямлять
у сучасному мистецтві
талан²
сліпий собако
я навмисне кажу не песе а собако
бо в цього слова є очі
люди йдуть і несуть свій зір
ув очах ув окулярах
у плюсах і мінусах
люди йдуть і несуть
вулиці й базари
автобуси та дороги
дерева та інших людей
а ти сліпий собако
що ти несеш окрім
однорідної чорноти
і вміння стримуватися?
наскільки глибоко ти заглянув у себе?
чи так що побачив небесно дно
коло нирок?
чи так що знайшов своє криваве ім'я
на сухих вустах алкоголічки?
я вигадав тобі день народження
сліпий собако
і п'ю за тебе
бо тобі поталанило двічі
ти сліпий і ти собака
ймена
ніби хитається ліс
натовп хреститься
голови гнуться в уклін
наче бадилля свічок
із вкороченим віком
із прóбоща вуст виходять до нас
меланія клавдія ганка
микола архип олександр
стефанія анна і анна
григорій георгій григір
та інші виходять до нас
із брами священного рота
хліби на хлібах мовчать
хліби що не знали рук
жіночих п’янких говірких
хліби магазинні
вода на воді мовчить
солодка дурна вода
нещасна пляшкова вода
вода магазинна
меланія клавдія ганка
старенькі горбаті сестри
микола архип олександр
онук і онук і дід їх
стефанія анна і анна
в однім літаку летіли
григорій георгій григір
брати не по крові а слову
хитається ліс голів
дерева в хустках і без
малюють в повітрі хрест
виходять до нас імена
із папірців панахидних
0
