Про Академію
Запрезентовані тексти є результатом роботи учасниць Академії перекладу та міжкультурної комунікації, яка відбулася 17–22 червня 2024 року в Українському католицькому університеті.Літня академія перекладу та міжкультурної комунікації УКУ – це насамперед навчальний майданчик для студентів, які хочуть удосконалити свою майстерність художнього перекладу. Близько 20 студентів-іспаністів працювали торік під опікою досвідчених тьюторів над перекладами сучасних іспанських авторів українського походження, щоб представити їхню творчість нашій аудиторії.
У 2024 році Академія відбулася за підтримки Посольства Іспанії в Україні та Асоціації іспаністів України.
.
Але Академія – це також майданчик для розмов про роль і місце перекладача в сучасному світі, особливості ринку перекладної літератури в Україні та за кордоном, мистецтво культурної дипломатії та багато інших актуальних питань.Крім перекладацької майстерні для учасників Академії, відбулися також події для найширшої аудиторії: дискусії, презентації, літературні читання. Серед лекторів і спікерів: літературознавці, перекладачі, видавці Олександр Пронкевич, Ольга Бежанова, Галина Грабовська, Ігор Оржицький, Тетяна Колбаєнкова, Марина Марчук, Анабель Рамірес, Мар’яна Прокопович, Юрко Прохасько, Олена Фешовець, Дженніфер Веласкес Ольвера.
У червні 2025 року відбудеться друга Академія перекладу та міжкультурної комунікації, присвячена перекладу польської літератури.
Куратор Літньої академії перекладу та міжкультурної комунікації УКУ – Остап Сливинський.
Публікації Академії перекладу 2024 року | Іспанська література
Троє іспаномовних письменників з українським корінням
На одній великій міжнародній конференції іспаністів, присвяченій образам міґрантів в іспанській літературі, я спробував дізнатися, чи відомі моїм колегам імена іспанських письменників з українським корінням. Я був переконаний, що вони є, адже щонайменше пів мільйона українців проживає в сучасній Іспанії, і мали б залишити який-небудь слід у вигляді прози, поезії, драми, есеїв. Мої друзі тільки хитали головами, кажучи, що ніколи про таке не чули. І ось нещодавно ця лакуна почала заповнюватися: мені до рук потрапила книга Ольги Бежанової, професорки Університету Південного Іллінойсу, «Сучасна іспанська література, написана для українців», в якій цілий розділ присвячений саме тим авторам, яких я шукав. Ця знахідка збіглася в часі з роботою над одним унікальним проєктом, ідея якого належить Остапу Сливинському. Він запропонував розпочати в Українському католицькому університеті Академію перекладу, яка має на меті виховання нової когорти перекладачів зарубіжної літератури. Оскільки я іспаніст, ми вирішили, що перше видання Академії буде присвячено іспаномовним прозаїкам, які були народжені в Україні. Ми відібрали трьох: Маргариту Яковенко і Дімаса Причислого, які є протагоністами книги Ольги Бежанової і які мешкають в Іспанії. Третьою в нашому списку стала Марґо Ґлянц з Мексики.
Перш ніж я коротко скажу про результати нашого небезпечного експерименту, я хочу описати про самий формат «Академії». Увесь захід тривав п’ять днів з ранку до вечора, упродовж яких студенти Українського католицького університету і Львівського національного університету імені Івана Франка працювали над перекладами коротких прозових творів вищезгаданих письменників. Вони були поділені на три команди, очолювані менторами – досвідченими перекладачам Ігорем Оржицьким з Харкова, Тетяною Колбаєнковою з Одеси і Галиною Грабовською зі Львова. Паралельно з перекладанням студенти прослухали курс з історії іспанського перекладу, взяли участь в дискусіях щодо ролі перекладу як засобу культурної дипломатії, а також стали акторами у виставі «Світочі богеми» Рамона дель Вальє-Інклана, текст якої був перекладений студентами кафедри іспанської та французької філології ЛНУ імені Івана Франка.
Перш ніж я коротко скажу про результати нашого небезпечного експерименту, я хочу описати про самий формат «Академії». Увесь захід тривав п’ять днів з ранку до вечора, упродовж яких студенти Українського католицького університету і Львівського національного університету імені Івана Франка працювали над перекладами коротких прозових творів вищезгаданих письменників. Вони були поділені на три команди, очолювані менторами – досвідченими перекладачам Ігорем Оржицьким з Харкова, Тетяною Колбаєнковою з Одеси і Галиною Грабовською зі Львова. Паралельно з перекладанням студенти прослухали курс з історії іспанського перекладу, взяли участь в дискусіях щодо ролі перекладу як засобу культурної дипломатії, а також стали акторами у виставі «Світочі богеми» Рамона дель Вальє-Інклана, текст якої був перекладений студентами кафедри іспанської та французької філології ЛНУ імені Івана Франка.
Ви можете запитати мене, чому я назвав експеримент «небезпечним». А тому що художній переклад – справа ризикована: завжди є загроза, що у змаганні з текстом перекладач може не впоратися і програє. Але у нашому випадку особливої гостроти задуму надавали проблематика і зміст творів, що ми відібрали для студентів. Багато з того, що їм доводилося відтворювати української мовою, викликало у них здивування, шок і навіть внутрішній спротив, зокрема, саме так діяли на них тексти Маргарити Яковенко і Дімаса Причислого. Вони народилися в Україні вже після проголошення Незалежності і виїхали (або, точніше, були вивезені батьками) до Іспанії малими дітьми. Вони вибудовували свої творчі біографії саме як іспанські письменники. Їхні оповідання відображають досвід міграції у щільному зв’язку з життям, як казали раніше, позакласових елементів, що, за висловом Піо Барохи, одного з найкращих іспанських романістів, нагадують кружляння трупних мух. Тексти Марґо Ґлянц надзвичайно складні в іншому вимірі. Їх можна схарактеризувати як чарівну поезію в прозі, просякнуту музикою і витонченими філософськими метафорами. Авторка розкриває таємницю народження унікального голосу, яким людина відрізняється від інших і без якого не може стати собою.
Студенти подолали усі труднощі, а сама «Академія перекладу» досягла того результату, на який ми розраховували: ми зуміли доторкнутися до унікального вербалізованого досвіду письменників, чия українська ідентичність стала частиною іспанської, латиноамериканської, глобальної іспаномовної культури. А ось наскільки досконалими вийшли перекладені тексти, судити вам, наші вельмишановні читачі.
Олександр Пронкевич,
професор, завідувач кафедри філології УКУ
Студенти подолали усі труднощі, а сама «Академія перекладу» досягла того результату, на який ми розраховували: ми зуміли доторкнутися до унікального вербалізованого досвіду письменників, чия українська ідентичність стала частиною іспанської, латиноамериканської, глобальної іспаномовної культури. А ось наскільки досконалими вийшли перекладені тексти, судити вам, наші вельмишановні читачі.
Олександр Пронкевич,
професор, завідувач кафедри філології УКУ