Ігор Астапенко «Бурса» | Публікації | Litcentr
22 Липня 2019, 17:43 | Реєстрація | Вхід

Ігор Астапенко «Бурса»

Дата публікації: 29 Лютого 2016 о 11:59 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 977 | Коментарів: 0
Автор: Ігор Астапенко (Всі публікації автора)| Редактор: Євгеній Півень | Зображення: Sebastiao Salgado


Ігор Астапенко народився 16 березня 1992 року в місті Біла Церква. У2015 році закінчив КНУ ім.Т.Шевченка (Інститут філології). Нині - аспірант Інституту літератури НАНУ. 

Публікувався в газетах: «Літературна Україна», «Українська літературна газета», «Україна молода», «Література і життя», «Гарний настрій»; альманахах: «Свій-й-танок», «Сполучник»; англомовній антології «Terra poetica». Учасник Книжкового арсеналу, Львівського форуму видавців, ГогольФесту, «Мистецької платформи», «Арт-ковчегу», фестивалю Об’ємної поезії, Міжнародного поетичного фестивалю «Terra poetica» тощо. 

Окремі вірші перекладені італійською, російською, білоруською, англійською, польською, грузинською, чеською мовами. Фіналіст МРП (2015) та конкурсу «Dictum» од видавництва «Крок» (2015). Лауреат першої премії Міжнародного конкурсу «Гранослов» (2016). Автор збірки «Щільник» (2015).     



БУРСА

-
видко дорогу холодну в кольорі й тілі
видко військо дерев чорношкірих
видко будинок із дев’ятьма душами
видко приреченість 
зі старого вікна бурси

зграйки птахів на кістлявих акаціях
схожі на траурні намиста
зграйки фігурних хмар
чалапають верхньою полицею вертепу

там за вікном життя хитке і широке
та за вікном простір мріє про спокій
там за старезним вікном 
бурси  
       
-
дерев’яний хребет авдиторії
обростає дітьми сучасності
із оголеного дроту зі стелі
осміхається голова тьмяна

ви заходьте-заходьте хлопчики
ви заходьте дівчатка-дівочки
в одубілий квадрат бурси
зачиняйте квадратні двері
відчиняйте свої душі

-
дванадцятеро дітей сучасності
сидять за шістьма говіркими партами
у чиїх тілах словеса
зголоднілі безхатченки
що їх не впустить жодний словник
  
мовчання дітей сідає на підвіконня
мов заблукана бабка на позасезонну квітку
я чую вони дихають тяжко
я чую вони думають обважніло
я чую як б’ється об стіни 
велике квадратне стомлене
серце бурси

-
цей контрольний твір із англійської 
ви напишете про ваше майбутнє
як ви бачите день що до нього ви тягнете руки?
як ви хочете жити у цьому широкому світі?
чи ви хочете жити у цьому безглуздому світі?

я читатиму кожну літеру кожний порух у кожній літері
запряжу свої пильні очі в кожну лінію на папері
все що треба від вас просто взяти і вірити
просто вірити без перерви

уживайте прості конструкції фьюча сімпл фьюча контіньюс
не шукайте вишуканості посеред часу
кожна ваша зневіра буде оцінена в мінус
кожна ваша надія рано чи пізно згасне   

-
тиша нервово ходить межи рядами
мов голодна горлиця сторуків’ям акації
у її лоні загострений страх говорити

кеті замислено дивиться в стелю
енн вглядається в квіти на долоні 
енді заплющує очі впиваючи руки у волосся
я дивлюся у вікно і хочу стрибнути в омелу

-
кеті гарна спудейка тонкої вдачі з тонкими ніжками
кеті вродлива дівочка мабуть гаряча в ліжку   
кеті працює вночі разом з пітьмою синьою
у кеті у грудях зорі – у чоловічій слині         

-
енн живе в передмісті у переджитті прірві 
енн одна із  енних у яких вчувається сіре    
енн працює на вихідних разом із батьком хирим
у енн заквітчані руки пахнуть сирою рибою       
 
-
енді високий парубок у дуже затертих джинсах
енді високий духом і завше нехтує низом
кажуть у мозку енді росте дуже чорна квітка
енді ніде не працює енді заліз у клітку

-
дзвоник у бурсі схожий на голос дзвіниці
час тут відспівують гучно та сльози замінюють сміхом
у храмі науки науку виносять вперед ногами
перерва буде маленька 
менше ніж ми з вами

-
видко з вікна бурси густий димовий квітник 
з ротів спудеїв легені пускають страшний язик
видко як сива пара рухається до дерев
хмари повільно сходять на низовий вертеп

-
після перерви
дерев’яний хребет авдиторії
обростає дітьми сучасності
із оголеного дроту зі стелі
осміхається голова тьмяна

ви заходьте-заходьте хлопчики
ви заходьте дівчатка-дівочки
в одубілий квадрат бурси
зачиняйте квадратні двері
відчиняйте свої душі
        
-
авдиторія змінює запах
що пливе у потворному диханні
тише рухається межи рядами
я дивлюсь у вікно й хочу стрибнути в омелу

-
кеті підходить і здає аркуш із квітами
серед них півонії волошки й дикі ромашки
я більше цього не терпітиму кеті 
я хочу бачити твоїх батьків
не можна побачити тих каже кеті
кого немає

-
енн підходить і здає картинку акваріуму
у ньому видко рибу що дихає смертю
я дивлюся й мовчу намагаючись вписатися в композицію
я дивлюся й мовчу 
 
-
енді підходить і довго дивиться мені в очі
енді добре знає англійську
енді кладе на мій стіл
чистий як віра в майбутнє аркуш

-
дзвіниця бурси голосить удруге
і діти сучасності осміхаються знову
покидаючи дерев’яний хребет авдиторії

-
я стою і дивлюся у старезне вікно бурси
мені видко приреченість між кістлявими акаціями
я стою і тримаю в руках загострену указку
з усіх сил стримуючи себе від різкого руху
в сторону межигруддя      



0 коментів

Залишити коментар

avatar