Мирослав Лаюк «винайдення писемності» | Публікації | Litcentr
22 Вересня 2019, 11:34 | Реєстрація | Вхід

Мирослав Лаюк «винайдення писемності»

Дата публікації: 18 Серпня 2015 о 13:59 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 1764 | Коментарів: 2
Автор: Мирослав Лаюк (Всі публікації автора)| Редактор: Іван Кулінський | Зображення: www.litcentr.in.ua

Мирослав Лаюк народився 31 липня 1990 року у Карпатах. Закінчив Національний університет «Києво-Могилянська академія», навчається на PhD-програмі «Філософія і література» цього ж університету. Автор поетичних книжок «Осоте!» (Київ: Смолоскип, 2013), «Метрофобія» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2015). 

Лауреат премії «Літакцент року», першої премії літературного конкурсу видавництва «Смолоскип», премії «Коронація слова», журналу «Новая юность», ім. О. Гончара тощо. 



винайдення писемності: вогненно-золотий

глянь
глянь яка красива наша богородиця
у неї така біла шкіра
у неї пурпуровий мак у волоссі
у неї пурпуровий мак між грудей
яка ж вона красива – наша богородиця
яка ж вона гарна

стоїть біля футбольного майданчика 
і м’яч закочується їй до ніг
а вона не нахиляється щоб забрати його 
і занести в кабінет завуча
вона не дорікає: поб’єте собі діти лікті
штани нові порвете
і взагалі – вам треба йти робити домашнє завдання
вчити формулу площі та радіуса сфери

ні
вона така красива
у неї пурпуровий мак між грудей
вона не робить усієї цієї гидоти 
вона просто дає пас
чорною маленькою туфелькою


винайдення писемності: блакитний

у нього у нашого великого ісуса
є маленький човник із красивим білим парусом
у човнику біля щогли 
старий чехословацький запилений мотоцикл ява
накритий зеленим брезентом

коли ісус вивозить його на сушу
усі діти збігаються: прокатайте дядьку! 
ну прокатайте нас дядьку 
а ісус спочатку відмовляється –
не тому що йому шкода
а того що тут небезпечно кататися 
що потім скажуть їхні батьки?
скрізь колюча ожина її квіти – як феї 
але тепер вона вся у плодах
от якби на тому ровері з великою рамою
(як же він називався?) то з радістю б прокатав
а так…

він не бере на себе відповідальності
а діти не хочуть так просто здаватися
вони надягають на нього вінок із ожиновими ягодами
садять на човник прив’язують до щогли
а самі заводять яву: 

дррринь дррринь –
що ви робите?! я ж завжди був за вашу команду
що ви робите?! я ж син божий
ще вчора я вчив вас бритися
що ж ви робите...

дррринь дррринь –
і поїхали містом між стін яких менше чотирьох 
між мозаїк де люди з радісними обличчями
попри вирви і людей на деревах
попри прив’язаних до стовпів жінок
попри шахту 
яка провалилася просто перед переднім колесом яви

о скорбь! о скорбь моя!
о скорбь велика!


винайдення писемності: зелений

я мирослав лайук забув як пишеться буква «йу»
і тепер її не вживайу –
без неї хочу розказати 
як чотири поети євангелія їхали на олімпійські ігри

повелитель матвія ведмідь і аконіт 
тому він боксуватиме у другій середній вазі
повелитель марка олень і тирлич 
тому він бігтиме стометрівку
повелитель луки лисиця й аконіт 
тому він стрибатиме з жердинойу
повелитель іоанна корова і тирлич 
тому він бігтиме марафон

ларисо батьківно будьте такі шляхетні 
напишіть біблійу спорту
всійте її золотом у вас же вистачить на всіх –
9 золотих 5 срібних 4 бронзові – а у цих щось не густо 
і марко – той узагалі – на старті зламав ногу 
і одразу додому поїхав
решта не знайуть що робити

що ж вам ще сказати: беріть автомати 
войуйте тепер і лйубіть україну
лйубі мої цілуйте її у вуста
як найкращих дівчат котрі дістайуться лише 
найсильнішим
лйубіть свойу україну
спортсмени мої гордість нації голуби сизі

пишіть пишіть своїми міцними тілами 
поезійу нового віку
ви ж так добре знаєте основи версифікації
ви знаходили слова для всіх –
але тепер слова геть інші
їх не так просто сказати не те що написати
слова тепер узагалі не слова

ловіть цих монашок у протигазах за дупи
ловіть цих школярок що біжать із розбомбленої школи – 
вони готові облизувати медалі на ваших грудях
і цйу жінку з в’язкойу півнів – ловіть


слухай – я тут багато наговорив

я сьогодні забув як пишеться буква «йу» – уявляєш
до речі знаєш як німецькойу буде «ікона»? –
«іконен» – класно правда?

я сьогодні писав собі пером алфавіт 
і майже дійшов до кінця
але перед «я» усе зірвалося!...

…ви читаєте це?
для чого ви це робите?


тонкість

сушений гриб тонкий як всохле листя 
у пальцях цих тремких як ветхе віття 
мій нюх тонкий як тріщини на лицях 
струнких скульптур минулого століття 

де ріс цей гриб там я шукав дороги
й зійшов на плай а там як чиста форма
стояла жінка й звір їй всівся в ноги 
тривкі мов сильний запах і – зникомі 

це витинанка: я вас бачу наскрізь
ліс гори місто голос смерті погляд
і під рукою чую хутра м’якість 

і мов пацан що в нього рот у пудрі
радію дню і жінку котра поряд
беру за руку – а це так не мудро


шибеники

ішли до школи щоб іти за пральню
погрожували підпалити школу
до крові билися як ненормальні
передавали пляшку по колу

і за їдальнею на птахорізці
гоїли рвані рани на тімені
кидали петарди під кабінет фізики
цілували дівчат в кабінеті хімії

а тепер воно розсипалося геть:
один дітей наробив другий сів
третій краде в метро четвертий поет

а п’ятий стоїть як вкопаний у строю
думає про усіх: ну і де вони всі
і чого я тут наче вкопаний стою



2 коментарі

avatar
***
часом кажу правду аби думали що обманюю
часом трясу аличу аби струсити пташок
часом сідаю на бордюр у голубину компанію
часом не читаю останню сторінку книжок

часом хочу аби очі мої осліпли
часом хочу помістити усіх голубів за грати
часом пишу верлібри
аби думали що не петраю римувати

вдаю дурня а вони насміхаються і не бачать сарказму
та коли дізнаються про свою біду -
більше не впускають мене на поріг

а я підходжу до найпершого храму
обертаюся і далі швидко іду
бо не маю милостині на всіх


Мирослав Лаюк, із поетичної збірки «Метрофобія»
http://starylev.com.ua/metrofobiya
avatar
чудова збірка

Залишити коментар

avatar