Залежно від того, хто входить
в цей зменшений ліс, молитву ми чуємо
злякано 
й набагато пізніше

І зупиняємсь без себе
(самі лише: мох || мох)
І чути - спокійно - перш ніж піти - самі зграйки серця
що на ходу 
мерехтіють так само:

туди || сюди - довгі,
як труп -
(продовжуючись
навіть 
за лісом)
. . . . . . .
. . . . . . .
. . . . . . .