Іван Гнатів «Дзвін провалюється у вухо села»
Дата: 25 Листопада 2024 | Категорія: «Поезія» | Автор_ка: Іван Гнатів (Всі публікації)
Редактор_ка: Євгеній Півень | Зображення: Марта Мохнацька | Перегляди: 900
Іван Гнатів — поет і перекладач. Народився і живе у Львові. Поезії та переклади публікувались в українських та закордонних виданнях, зокрема в онлайн-ресурсах Litcentr, Soloneba, Контекст, Читомо, SurVision Magazine, Drobiazgi, а також у друкованих антологіях, зокрема в збірці Invasion: Ukrainian Poems about the War (SurVision Books, 2022). Фіналіст і учасник другого фестивалю-воркшопу «Прописи» (2024), в рамках якого також був учасником шотландсько-української майстерні поетичного перекладу «Фрази: нові поети у перекладі» (Phrases: New Poets in Translation).
***
що пам’ятає
криниця?
голоси
і
лиця
голоси
і
лиця
***
на покуті
підперезаний пан
під скатертиною
кулачки часнику
стиснулися
мак
намакогонився
перемовляється
із водою
ось-ось
і зірка перша зійде
в очах кожного
тут
***
дзвін
провалюється
у вухо села —
розгоряється
на горі
огнисько
в якому
чоловіки
сорочки полощуть
а вони —
все чорні
котиться з гори
сонце-колесо
й обертається
поле
на плуг
***
кліпнула річка
повікою місяця
зазирають берези у тіні
і вже
русалково
стелиться в сінях
осока
хто зеленіший —
з коріння
чи
з неба?
***
обціловує
бабині руки
цілющий вогонь
крізь траву
позирають на них
пересміхаючись
серп із косою
***
вирізьблений
сік
стріли
у перерваній
пам’яті
дерева
***
розбилося
на сходах
чорнобриве іржання
цвьохкітливо
свиснув стрих:
стала хата
рихтувати з вітру
віз —
тільки коней
тут не бачили
з роду
а дороги —
і поготів
***
інший чоловік
був рибою
на двоколіснім човні
по вулиці плив
аж всміхалася вслід
ріка
а коли горіло в небі
жовто-жовто —
в холодок тікав
де одного разу
й залишився
як тобі там?
***
пригорнувшись чолами
туї перешіптуються
ми з аґрусом
никнемо
прагнучи почути
що каже глиця
бухкає
розрите серце
джерела
***
вже майже
білі мухи —
яблука вкриваються
слоновою шкірою
й
останніми табунцями
котяться до сну
поночі
об стіну
гупають зернята —
чорні серця