Я ЗАПЕРЕЧУЮ!
Дата: 25 Січня 2011 | Категорія: «НефорМАТ» | Перегляди: 932 | Коментарів: 1
Автор_ка: Вакуленко-К. Володимир (Всі публікації)| Редактор_ка: за | Зображення: можно
І знов натикаюсь на ваші облуплені морди, На вишиті вашими кулями тюрми, На вашу банальність, на рвані акорди, На гумові жопи попсового штурму. А десь у помийниці плавають черви – Останки облущених східних обрядів… Ішов би кудись, та обжиті печери – Щоб геть від безмозких слабких міліардів. Війна срібляками постукала в вікна, У душах гармошок назовні відкрилась Земля – Ворухнулась, убита й нерідна, А ми кайфували від бушачих крилець, Вливали ув очі задурно спиртного… Обличчя почокались, вийшли на протяг І босого бога пустили в дорогу, На вічний, по колу, роздовбаний потяг. Промовою крові залатані губи. Всі там, де послали, цілують багнюку. Закотою сонце облизує клумби, Пластмасові дітки дожовують звуки. Пузаті чини при грошах і в законі – Мобільні та владні, на супермоторах. Стандартні блядюги в своїм силіконі Бояться, напевно, що вибухнуть скоро. Здихаючим оловом крапають нерви, Смердять залюбки дні нового приходу. Дожити б до чогось, спустить в небо сперму – Нехай в бога множиться кількість народу! Тож я постарався – всі здохнути мусять! Протухлі їх піхви не зродять героїв! На програних землях – «улюблені друзі», Траві уже осінь, повзуть геморої. Між пальців застрягли акцизні закони, На жовтих краватках – живі піраміди… А я ще панкую з часів «Оборони», Тож нині нікуди ніхто не поїде!
1