Анатолій Мілецький (17 серпня 1987р.), живе в Ковелі. Пише вірші для дорослих та дітей. У 2016 році видав збірку віршів «Перехрестя таємних ходів». Із віршами для дітей брав участь в інклюзивному мистецькому проєкті «Почути», також кілька віршів були надруковані в одному з номерів журналу «Пізнайко».

О рисі об ознаці о прикметі

Коли промінчик сниться насінинці

Щопотайки щотишком щонавшпиньки

Коли пташа вилуплюється з бруньки

Заподуву зашелесту засплеску

Коли жука лякається піщинка

*

Дерево жбурляє гніздо — ніби фризбі…

Інше підхоплює, кидає наступному, те — далі…

Коли гніздо-фризбі повертається назад, усе повторюється заново…

Так дерева святкують виліт пташенят із гнізда.

*

З дупла тенісної гармати дерева вилітають горіхи…

Вони вдаряються в ракетки папороті й губляться в гущавині.

Білка ретельно вишукує їх і завантажує назад…

Запрограмована малеча починає все спочатку…

*

Дерево виконує гімнастичні вправи зі стрічкою вітру…

За роки тренувань воно стало зовсім покрученим.

Пошепки дуже боязкі

Вони невпевнені в собі

Невпевнені в тому що в них по-справжньому вірять

Їм здається що їх сприймають як ельфів чи фей

Як якусь вигадку

А щоразу як їх охоплює новий сумнів

Стають майже шелесткими

Ніби от-от розвіються

Повітряні змії наглядають 

За дітьми в парку

Вони тримають їх за мотузки

Щоб далеко не втекли

Щоб не відірвалися

Й не полетіли деінде

Бо кожна мама мрійниця

У кожної мами багато різного на вечерю

Яка неймовірна літня днина

Серед усіх книг,

Яким я ніяк не можу знайти місце

І яким проте пасує кожне нове, 

Виділяється одна:

Якось я вирвав із неї аркуш

(Сцена сексу на балконі готелю

З оглядом на паризький цвинтар)

І надіслав подрузі,

А замість нього вклав лист-відповідь, 

Статтю про спарювання коників

Твоїх веснянок золота кориця

Губам моїм щоночі сниться й сниться.

Твої зап’ястя ніжні — снять їх очі —

В танку́

орбіт браслети

цуплять в ночі.

Снять піддані твої мої коліна,

Як пестить їх твоєї сукні піна.

Підкошуючись, ніби в лихоманці,

Хребтом твоїм шпигують — марять: пальці.

І снить язик, як він, дикун в печері,

Твій язичок куштує на вечерю.

у місті з неону та грому

байдужий рентгенівський промінь

гойдає листочки вольфрамні

старих дерев’яних каштанів

та часом «злітає» система

й у місті стає темно-темно

й ввижаються інфрачервоні 

каштанам зозулі та коні

та сяючи на кілометри

приходить блакитний електрик

й систему справляє успішно

опівночі. посеред тижня

Розкладається дерево

На гнилля й падолист.

Повні диск на істерику

Розкладається й віск.

Розкладається черево

На кишок шовк й батист.

Розкладається темрява

На знаряддя убивств.

Голос сосни

Будить пісок

Голос піску

Будить кістки

Голос кісток

Будить пітьму

Голос пітьми

Будить вогонь

Голос пітьми