Апокаліпсе, світ  відкрий. Стражденна,

зворотний час  запрагне вирви ці.

Слів шамкотіння рушить попід терна

крізь віру в музику,  крізь холод  у вірші.

Важко ходити, сповнені ці дні.

Скинувсь літати, сила закінчилась.

О, паузо, тягни мій біль у сні,

зворотного рахунку вже навчилась.

Що час біжить скоріше цих віршів.

Що часу важче перст підняти вгору.

Щоб нам тепліше відчувати цих гріхів,

мій світе, пересвідчи мою долю.

Тавро пітьми

У пошуках себе пісню згубив,

свою сопілку геть прокляв і кинув.

Мій, Авелю, життя твоє  убив,

все геть зірвав, - являю я скотину.

Потребами закручена душа,

і відірватися наявні вже не змозі,

вмираю в екзистенції щура,

виходжу із найдужчих  у некрозі.

Я зазирнув собі в чорне лице.

Зігнав із себе висмоктану долю.

Мій, Каїне, перейми  мою волю,

нестримна спрага крові душу ссе.