крізь холод у вірші | Публікації | Litcentr
28 Березня 2024, 20:02 | Реєстрація | Вхід

крізь холод у вірші

Дата: 02 Квітня 2012 | Категорія: «Універсальна лірика» | Перегляди: 713 | Коментарів: 1
Автор_ка: сергій вінницький (Всі публікації)

Апокаліпсе, світ  відкрий. Стражденна,

зворотний час  запрагне вирви ці.

Слів шамкотіння рушить попід терна

крізь віру в музику,  крізь холод  у вірші.

 

Важко ходити, сповнені ці дні.

Скинувсь літати, сила закінчилась.

О, паузо, тягни мій біль у сні,

зворотного рахунку вже навчилась.

 

Що час біжить скоріше цих віршів.

Що часу важче перст підняти вгору.

Щоб нам тепліше відчувати цих гріхів,

мій світе, пересвідчи мою долю.


Тавро пітьми

 

У пошуках себе пісню згубив,

свою сопілку геть прокляв і кинув.

Мій, Авелю, життя твоє  убив,

все геть зірвав, - являю я скотину.

 

Потребами закручена душа,

і відірватися наявні вже не змозі,

вмираю в екзистенції щура,

виходжу із найдужчих  у некрозі.

 

Я зазирнув собі в чорне лице.

Зігнав із себе висмоктану долю.

Мій, Каїне, перейми  мою волю,

нестримна спрага крові душу ссе.





1 коментар

avatar
ПРИСТРАСНИЙ ЯН

Cвіте, ходи у мандри,
з лютости – вилюднивсь Ян.
Світе, ідемо до плахи –
марудні звуть з Берестян.
Ось-то, жерці живоття,
по ниточці - оторочка.
Полуда з очей – од, життя!–
Упала з неба сорочка.

Святоще! Святоще! Швах!
Спустошена - неприкаяна.
Поштовх у смертну твань!
Борщик - боржник окаяний.
Мороко, - в Тимосі морочені!
Кошлако, - ; розмаяні розкоші!
Кличем марев колошкані
льошники і мірошники!

Вишко, високо – дереш!
Розхрестя - розкрилені кручі.
Небо, литаври зімнеш!
Земне осердя вируще!
Надро, – ось диво очей,
наскрізь по-світу Бог милує.
Краю-покрове-смертей,
Славута пантрує, фірує.

Вість-басамане, розрадь
спрагле у чаді горнило!
Проклято виквітне рать –
Червонить по крові чорнило.
Земле, ой, – опустошена!
Яр? Що-о! Опріч! Не звеш!
Ой, пірве, розмай оголошена,
золотонош не несеш?

Залишити коментар

avatar