АНАФЕМА
Дата: 02 Квітня 2012 | Категорія: «Громадянська лірика» | Перегляди: 855 | Коментарів: 2
Автор_ка: сергій вінницький (Всі публікації)| Редактор_ка: Лирики трансцендента, Вінниця, Сергій Негода, голос України, Біржа, Бірма, талант
о
АНАФЕМА
Не все мине, як первинні слова.
Лиш тінь у моїх відображеннях сива
мине по-білому віку світла.
Тінь-присмерк відчує сповна дива.
Погасле тепло надій, я - поранений.
Наморений холод цвіте у печалі.
Лукавих зірок колообіги - зваблені
сльози, запахи обертаються в чари.
Чуття виникають, світ живодіє
поміж провулків білі свідомості.
Як необачно здійснює щирість
із душ стогoлових закоханий вітер.
Вишневі очі, ромашкові вуха,
захмелений ніс, фатальний язик.
При честі слів дзижчить важка муха
убивців мрій, – я слави не зрік…
0