Мано Глонті «рух містом за тінню дерев»
Дата: 11 Вересня 2023 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 5800 | Коментарів: 1
Автор_ка: Мано Глонті (Всі публікації)| Редактор_ка: Євгеній Півень | Зображення: Андрій Собака
Мано (Манана) Глонті – українська поетка грузинського походження. Родом з Харкова. Артменеджерка, колажистка, режисерка відеопоезій. Фіналістка міжнародного поетичного конкурсу «Гайвороння» 2020 року. Волонтерка благодійного фонду «Культура дії».
***
данама данама данама
а можна
я заспіваю грузинську народну пісню?
найбільш жорстоку грузинську пісню
пісню мого дитинства
ще тоді
сумнівалася
як її таку співати?
чому вона така жорстока?
а можна я поміняю в ній слова?
і в рядку де написано:
"нехай серце того хто образив нас
простромить ніж”
заспіваю:
"нехай серце того хто образив нас
простормить рослина?”
а що буде
якщо його серце простромить рослина?
серце тієї людини
що образила мене?
воно зацвіте?
воно підійметься вище?
воно битиметься у горлі?
з'являться стебло і корені
в її животі?
нехай її серце
просторомить рослина
неначе поле ножів
галявина навколо мого дому
і я іду по ній
і я іду по ній
змінюючи її колір
на червоний
а все тому
що не можна
змінювати слова
народних пісень
***
телевізор у квітковому магазині
лілеї слухають новини
волошки слухають новини
троянди
ромашки
вони не люблять голос репортера
що лунає прямо з місця подій
що ти думаєш?
питаю у флористки
дивлячись на екран старого панасоніка
далі бачу
як у ній відцвітає життя
ми боїмося дати одна одній відповідь
і обидві мовчимо
голосом репортера
ми заперечуємо смерть
ту саму смерть
що надає вартості усьому квітучому
у вмираючому погляді квітки
я вперше побачила красу життя
але пісня з реклами
повертає мене до людської реальності
удар для розбігу
коли мене б’є світова подія
я пробую бігти з усіх сил
намагаючись обігнати її прагнення
статися
я пробую бігти з усіх сил
аби вдарити у відповідь
зачиненими вікнами
і замками
мого будинку
але вона обов’язково постукає у двері
тримаючи в руках парний букет
куплений
у квітковому магазині
***
в бабиному горщику на столі —
держава
і підозріла тиша
так тихо може бути
хіба після вибуху
у бабиній вишні кісточка — родиво:
земля вкрита варенням
і тонуть у ньому комахи
що летіли на цукор
у баби дзеркальце —
війна
там:
два ока
ніс
брови
губи
красивий контур
дідового лиця
дідусь
пливе собі в тиші
й шепоче мені на вухо
фонетичні правила української мови
каже запам’ятати речення в якому всі приголосні звуки глухі
але мені заважають його почути:
як діяти під час обстрілів?
де ховатися під час бомбардування?
як вижити під час ядерного удару?
кладу в білу столову серветку крихти літер
хочу забрати з собою назву села
в газетах такого не пишуть
бабця дає мені цілунок в лоба
а разом з тим знання
що горщик — держава
кісточка — родиво
дзеркальце — війна
***
юнаку відомо
про любов дерева до озера
дерево розповідає йому
що глибина озера
дорівнює глибині його коренів
дерево показує йому
своє тонке листя
як символ тонкої любові
юнак промовляє до матері
наше дерево
закохалося в озеро
піди скупайся
відповідає мати
поки воно тепле
юнак промовляє до дівчини
наше дерево закохалося в озеро
через те і страждає
йди збирати плоди
каже дівчина
поки в них особлива солодкість
наше дерево закохалося в озеро
юнак промовляє до батька
батько дає йому сокиру
й велить будувати човна
зрубавши дерево
юнак став чоловіком
зрубавши дерево
він відчув спокусу побудувати дім
і побудував
відтоді
дерева ховають добру звістку
в тіні часу
***
я стояла поруч
коли ти вбив дерево
стояла і мовчала
чула як воно кричить
відчувала як вітер востаннє торкається його живого листя
благала вітер не торкатися мене
благала дерево про пробачення
стояла
поки ти вбивав дерево
не захистивши його
своїми руками
жодних дій
слів
лише споглядання
думала що найкраще вмію любити
виявилося
найкраще вмію
стояти рівно
міцно
корінням у землю
чи ти можеш вважати мене сильною?
по моїй шкірі бігають мурахи
вони заповзають в тонкі щілини моєї брудної кори
брудної від бездіяльності
мільйони живих мурах
чорт забирай бігають по мені
а я стою
і дивлюся
на мертве дерево — мертвого тебе
і з мене сиплеться листя
разом з гілками
ненавиджу руки людей
і саме тому
не маю жодної з них
0