Вітаємо з народженням нового жанру в українській і світовій поезії! Його батьками 2022 року стали троє українських поетів: Олег Коцарев, Лесик Панасюк і Богуслав Поляк. Жук або жук поетичний — це трирядковий вірш, що складається з 6 складів (2–2–2). Жанр отримав таку назву, бо його конструкція нагадує морфологію жуків: твердокрилі мають 3 пари кінцівок, як і жук поетичний — 3 рядки по 2 склади. У сучасній поезії чітко наперед визначена форма — рідкість, отож, автори вирішили, що цікавими мають бути експерименти саме в такому напрямку. Жук — це мистецтво лаконічності. Думка в такому вірші настільки сконденсована, що відкриває широке поле для інтерпретацій. Жук поетичний стоїть / може стояти на межі герметичної та фонетичної поезії, дадаїзму, загадок, афоризмів, мантр або й заклинань. Є чотири види жуків.

Звичайний жук, або хрущ — це вірш, де слова не розриваються між рядками, в одному рядку може бути одне слово, а може й кілька.

 

Жужелиця, або зашнурований жук — це вірш, де останній склад слова з першого рядка переноситься на другий рядок і водночас починає перше слово другого рядка, а останній склад слова з другого рядка переноситься на третій рядок і починає перше слово третього рядка, останнє слово втрачає останній склад. Структура 2–2–2 зберігається. За бажання останній склад останнього слова можна виносити в назву жужелиці.

 

Тобто у першому вірші «зашнуровано» фразу «Летіла ластівка каменем», у другому — «Ікона на стіні ніжиться», у третьому — «Тирлище щебече чебрецем».