Катерина Мельниченко «Крапки над і» | Публікації | Litcentr
27 Вересня 2020, 01:02 | Реєстрація | Вхід

Катерина Мельниченко «Крапки над і»

Дата публікації: 01 Вересня 2020 о 11:41 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 822 | Коментарів: 1
Автор: Катерина Мельниченко (Всі публікації автора)| Редактор: Дмитро Авер'янов | Зображення: Анна Ютченко


Катерина Мельниченко − поетка, письменниця. PR-гуру, менеджерка з комунікацій та маркетологиня. Переможниця поетичного батлу в рамках проекту "Творчий ковчег" при Національній спілці письменників України. Лавреатка музично-пісенного фестивалю "Ірпінський Парнас" в таких номінаціях як "інтимна лірика" та "філософська лірика". Нагороджувалась на конкурсах місцевого значення. Народилася і живе в Києві.



/////

Стоїмо на сходах
Затуливши собою вхід до пабу
Не бачилися років  зі сто
Він каже "ти зійшла із картини Мунка"
І його обвітрена нижня губа
Що години півтори тому ледь-ледь встигла загоїтись
Зрадницьки тріскається від сміху
Він витирає рукавом косухи
Тонесеньку червону цівку
Прицьмакує лихвацько
Й злизує язиком залишки власної крові
Запиваючи нефільтрованим металевий присмак в роті
Каже "маєш вологу серветку?"...
Відповідаю "любий, у дівчат в радіусі трьохста метрів від тебе усе вологе
Питай. Дадуть, як спитаєш".


/////

З наругою сміється
Відригує гортанно залишки ерго-сум
Розквантуйся!
Білий карлик дивиться на тебе 
Велика Ведмедиця дивиться на тебе
Сузір'я Пегасу має на тебе зуб
Ти невимовно енергійна істота
Здатна стати заплаткою для кількох серйозних космічних ран
Розквантуйся!
Бо нікчемно вибухнеш від власного надлишку
Від власного перезбутку.


/////

субтильна незалежність
титрами до кожного кадру життя
як тонка драматургічна лінія повісті
має бути переписана
має бути одним словом лише замінена
абсолютна
життя це не книга
життя це багацько томів
оцифровані війна та мир 
захуярені бінарним кодом
покращені
вдосконалені
282 589 933 − 1 томів
кожного нового випуску системи.


/////

годинник такий нервовий
такий нервовий
а я спокійна
він робить клац клац
вимірює час
випробовує простір навколо
на спокій та рівновагу
вказує стрілками
як полісмен жезлом 
куди кому йти
та ніхто не слухає.


/////

Лист, який міг би бути відправлений в месинджер.

Кицю, як дивно, що ми маємо
Однаковий смак
На чоловіків
Та напої.
Власне,
мене більше бентежить перше.
Власне маю визнати,
що друге мене взагалі не бентежить.
Я.просто.шаленію.
Плачу голосно наче мала вередунка.
Заспокоююсь.
Рефлексую,
Закинувши ноги догори.
Лежу у ліжечку
Нафарбована гарно.

Трясця би їй,
Туш попливла.

Доречі, ти не знаєш де він?..
В мене тут ґлінтвейн стигне.


/////

механізми із м'ясними клапанами
червоною ртуттю 
в тендітних венах
дорогих костюмів
не зважають на плач
живих 
дерев
ув'язнувших у ґрунті 
по коліно
народжених аби померти
серед пустих пляшок
недопалків
кавових стаканчиків
викинутих з вікон
проїжджаючих авто
змучені просять вічного сну
добираючи сухим корінням
залишки весни
дарують кисень
дарують життя
бездушним машинам
літо цього раз
буде спекотним
синоптики не схиблять
їх чорнильні прогнози під ногами
нанесені на трупи дерев
обіцяють пекло у зеніті
обіцяють пекло навіть у затінку
особливо, якщо затінку не вистачить
на усіх.


/////

З тобою перероджуюсь 
Виходжу з моря
Скидаю луску, еволюціоную з риби в дитину
Жінку
Втрачаю з тобою невинність
Невинність світу
Скидаю шкіру
Немає більше ні чорного ні білого
Ні гравію ні піску ані могильного граніту
Більше нічого немає форм
Більшість предметів втрачає конкретність рис
З гепарда в лань...
Нема нарікань, не існує реприз
Всесвіт зароджується (всередині тебе)
Я стаю в ньому окремою планетою
Повіки твої цілую всією собою
Єдиним подихом вітру
Твій подих зриваю
Під вибух танцюю в зіницях комети.


/////

я знала що сьогодні ми зустрінемось
звісно
я ж тижні зо три поводилась
наче принцесса Монако
наче сама Єлизавета у найкращі роки
наче папарацці мене не полишають навіть коли сплю
підбори
макіяж
жодної складки на сукенках
рівна спина
особливо
у місцях де ми можемо перетинатися
дарлінг #ястомилась
взула мешти на липучках
вдягнула старі джинси
і під окулярами немає ні граму косметики
окрім крему по догляду за повіками
ну звісно
он ти.
йдеш.


/////

Штучне світло ллється
З вітрин, очей, сердець
Софіти для печерних людей
Неонові вивіски
Пластикові упаковки
Кохання за гроші
Життя в пошуках нових папірців
Від початку була порожнеча
Потім любов заповнила її
Потім було слово
Вибух
А далі
Ми знову усім світом
Створюємо безліч дрібниць
Аби не думати про те
Що порожнеча повернулась
За нашим всесвітом 

Наче завезене щеня
Сталося дому
Й вже нікуди не зникне.
Ніколи.


1 коментар

avatar
"Когда человек первый раз садится играть в шахматы, ему говорят: пешки ходят так, конь – так… Все понятно?...» - «Понятно» – «Играем!». Уже после, если будет на то желание, молодой игрок узнает, что есть определенные проверенные миллионом партий дебюты – он, конечно, будет противиться – и придумывать свои оригинальные – но любой мастер докажет ему в три хода – что здесь уже все придумано, и все что нужно - это следовать теории. За любое отклонение от которой молодой шахматист будет наказан быстрым проигрышем. Ситуация в стихосложении подобная. Чем меньше знает молодой поэт, тем больше он стремится к открытию новых законов. Это понятно с психологической точки зрения – свое незнание, свои ошибки куда выгодней преподносить как сознательное новшество, новаторство.
Попробуем воспитать юного шахматиста, точнее, человека умеющего правильно писать стихи – я сознательно избегаю называть его поэтом – ведь знание элементарных правил ходов не делает из любителя гроссмейстера-поэта. "

Залишити коментар

avatar