Іван Гнатів «Лущиться пам'ять»
Дата: 14 Липня 2019 | Категорія: «Поезія» | Автор_ка: Іван Гнатів (Всі публікації)
Редактор_ка: Євгеній Півень | Зображення: Іван Гнатів | Перегляди: 7968
Іван Гнатів – поет і перекладач. Народився і живе у Львові.
***
ніч
крадеться безоко
носом вологим
принюхується
слиниться
шукає пристанища
кинеш їй кістку
над ранок
виросте з неї
пес
***
пійманий
на вудочку
до того як
тріснула кладка
і ріка
вурдиться вода
біля ліжка
порахуємо
раків
і
риб?
***
у нього в роті
жила зозуля
випурхувала
й заходилася кувати так
що на деревах довкола
усі тати-зозулі й мами-зозулі
таїлися й слухали
ку-ку ку-ку ку-ку
тату
змайструй і для моєї
таку саму
хатку
***
ми з моїм деревом
одного зросту
воно каже
колись
було арфою
вміло грати музику
однак
ніхто її не слухав
я кажу
в мені так багато слів
як листків на твоєму гіллі
та боюся говорити
аби не опали
ми безмовно
дивилися одне на одного
і
зазвучала мелодія
***
під серцем
бубнявіють
бруньки
тільки послухай
***
у краплистій
темряві
біля вікна
тулячись
одне до одного
виглядають
маму
яблука
***
колись
розсиплемося
на
дрібні зернята
...
будемо щуритися
аж до
щоби зібрати
й
просіяти
одне одного
ще
***
світло
поникає
два язички
з одним
горінням
неодмінно
торкаємося
сліпими
лущиться
пам’ять
0