Же Кассо «Синдром млинця»
Дата: 07 Листопада 2018 | Категорія: «Поезія» | Автор_ка: Же Кассо (Всі публікації)
Редактор_ка: Дмитро Авер'янов | Зображення: Же Кассо | Перегляди: 1931
Пише. Лауреатка численних конкурсів типу: «Безкінечна писанина в бездонну шухляду», «Як втрапити халепу на рівному місці і не втратити фейс», «101 спосіб вилетіти з філфаку».
Синдром млинця
1
Одного ранку я прокинусь млинцем,
в мені буде начинка з сливовим джемом та огірками...
Ніхто не схоче мене їсти... я буду самий нещасний млинець на світі.
Я лежатиму в холодильнику, сиротливо тулячись до стінки,
і рідко, дуже рідко бачитиму світло.
Одного ранку я прокинусь млинцем,
в мені буде начинка з м'ясом...
злісні вегетаріанці викинуть мене через вікно..
сусідський пес оближе мої рани… а потім з'їсть.
Одного ранку я прокинусь млинцем...
без начинки.
Я буду дуже хитрим, і не дам себе наповнити ...
Залишусь пустим. Люди будуть питати: а з чим млинець?
А ось фіг вам: НІ З ЧИМ !
2
Вона
На вікнах її павуки
Обсесивні синдроми на таці
Вона смажить свої млинці
Гублячи погляд у ранці
Пов’язала шкарпетки на очі
Щоб не бачити смуток світу
Вона ллє молоко у тісто
І чекає північного вітру
Змішує зоряний пил, додає:
✓ лЕгКиЙ мАндРівНиЧий шАЛ, прИтРуШениЙ рОмаНтиКоЮ дОроЖноЇ пиЛюКи
✓ аКулЯчИй зУб і ШкІрУ нОсОРоГа дЛя спІлкуВаНня з кАсИраМи приМісьКих каС
✓ лІлЕю екСтАзи вІд кРуЧенИх схОдіВ
✓ пЕрвЕрзії у вИборІ вЕчеРі і кОнстаНтну мУзичнУ абсТиНенЦіЮ
✓ дрІбкУ шеКспІрівСькИх алЮзій у стиЛі поСт пАнК
ну, словом, все таке необхідне, щоб вижити в цьому вихорі божевілля на ймення Світ.
А потім, коли сідає сонце
Вона йде на міст, і звідти
Кидає униз млинці, де діти
Зі спраглими до безсмертя очима,
з’їдають ВСЕ
Й проживають іще один гамірний день.
3
Озлоблені млинці паралельного всесвіту
ліЗуТь
прУТь
пРотИскаЮться
крізь щілі шпарини тріщини
підглядають крізь пінку опівнічної кави
завбачливо ховаються на третій поличці космічного плацкарту
подорожують інкогніто автостопом по галактиці
відморожують млиняче начиння
вдягають гумові рукавички
МЛИНЦІ ГОТОВІ !
Їх помста буде ХОЛОДНА
Вона в біса варта дооовгих очікувань в паспортному столі чумацького шляху
ВОНИ ВЖЕ ТУТ
В лілових рваних кедах проводжають мій дах
НІ
Це не параноя
А хронічна потреба
Вигадувати нові й нові світи
Бо в цьому так
Халепно
Бо в цьому так
Нестерпно
Бо в цьому так
Далеко
Від мене
Ти.
0
