Антон Полунін «Про Царя Лоскотарку і Отамана Чорного Ворона Третього»
Дата: 01 Грудня 2016 | Категорія: «Поезія» | Автор_ка: Антон Полунін (Всі публікації)
Зображення: www.hollywoodreporter.com | Перегляди: 2059
Антон Полунін - поет, музикант, юрист. Учасник низки проектів та фестивалів (Форум видавців у Львові, Київські лаври, Запорізька книжкова толока, O'Fest, Гогольfest, Волошинський фестиваль, Кобзарт, Тбілісоба etc). Автор поетичних збірок «Umbra» («ПроLogos», 2014) та «Ходить и говорить» («Лоція», 2016). Друкувався в журналах «Воздух», «День і ніч», «Введенская сторона», «Арт-Еліт», «Aesthetoscope», на сайтах litcentr та polutona. Співзасновник та організатор проекту «Поезія без компромісів», фестивалю актуальних поетичних практик kyiv poetry week (2016). Член команди, редактор Літературного порталу Litcentr. Вокаліст і ритм-гітарист гурту «The Good Times».
І. Замість передмови
Це така була осінь
Що хотілось лише обіймів і завжди був дощ
І види святих
Проявлялись на макаронній зупі
Найменш подібні до віддзеркалень
Найбільш -
До спогадів про останні дні наших батьків
Яблука і горіхи
Лежали скрізь по узбіччах
Діти не брали їх
А ворони клювали їх
Розмокла глиця прогиналася під ногами
Сліди людини і звіра
В червоній глині
Швидко наповнювались водою
Що згодом її прилітали пити менші птахи
Такою була осінь
Уся до єдиного
Того самого дня
Коли військо небачене
Зупинилось на околиці міста
ІІ. Штурм
Коли до районного центру
(Назвемо його місто А)
Вторглося військо незрозуміле
Змії - кровожерливі діти дерев
Жереповиська - теж дерева до певної міри -
Царі над лісами
Інші царі що вели за собою
Птахів і звірів
Амфібій та плазунів
Ще
Воїни фараона Аменхотепа
чи Тутмоса
першого, другого чи інакшого,
Загиблі у водах червоного моря
Зімкнутих над їхніми головами
Також
Одноногі та одноокі пси
Двоногі песиголовці
Найчисельніших воїв
Мав цар Сарана
Що привів сарану перелітну
З плавнів Дніпра, Дністра і Дунаю
Кожен тут сарана був зросту людського
Носив жовту кірасу,
Шолом з кінськоволосим гребенем,
Якщо звитяжничав у строю пішому.
Ті ж хто летів
А небо від летючої сарани
(а також сичів і зміїв)
Було жовтаво-чорним
Тож ті хто летів обладунків не мали
Покладаючись на хітиновий панцир
І потужні гострі мов лезо
Мандибули
Ніби дерево серед кущів
Стояв Цар Сарана між своїх воїнів
І спонукав їх до битви
Вселяючи в серце кожного силу й відвагу
І спрямовував у бій інших воїнів та царів
Зміїв - незборимих дітей дерев
Жереповиськ що мали шкіру кістки і м'язи дерев
Воїнів фараона Аменхотепа
чи Тутмоса
Одноногих та однооких псів
Двоногих і двооких песиголовців
Мов кораблі у безкраїм морі
Йшли інші вої між військ царя Сарани
Шмаття асфальту і бруку здіймалось ген догори мов курява у степу
Телеграфні дроти важко летіли долів
Підтяті надкрилками
Від тріпотіння тисячі тисяч крил
Вилітали шиби
Жителі міста о цій порі
Сиділи по домівках
Вимкнувши електроприлади
Маючи напоготові
Аптечки з протермінованим нашатирем
Крім небагатьох недбальців
Що їм виклювано було очі
І виїдено печінки
Так цієї ночі
Лиш білий місяць
Крихкий мов пігулка алка-зельцеру
То виринав то потопав
У вітрянім небі
Чорнім і жовтім
Над чорною і нечорною землею
ІІІ Ранок
Пусткою стояло місто А наступного ранку
Скалки вибитих шиб радісно зблискували проти сонця
Вітер ганяв порожніми вулицями
Перший дрібний сніжок
Попіл
Опале листя
Пластикові та паперові пакети
Зіштовхуючи їх
З поваленими деревами та будівлями
Людським і тваринним падлом
Тривога й врочистість
Бриніли в сухім морознім повітрі
Не видко було
Ні зміїв
Ні жереповиськ
Ні псів ні песиголовців
Ні інших воїнів та царів
Ніби військо це незчисленне
Пролетіло містом мов хура
Й подалось далі
Одну тільки постать
Бачили на спорожнілих вулицях
То був ратоборець і мужевбивця
Пишношоломний і всюдигострий
Цар Сарана
Вищий між царів-завойовників
Мудрістю та відвагою
Вищий усіх воїнів
Силою та зростом
Цар Сарана йде проспектом Єдності
Цар Сарана минає універмаг та парк Визволителів
Цар Сарана крокує ялинковою алеєю коло будівлі міської ради
Цар Сарана увіходить
До приміщення міської ради
Цар Сарана увіходить
До приймальні міського голови
В приймальні міського голови
Цар Сарана знімає шолом зі срібними бляшками
Щит з золотим ободом
Прикрашений дорогоцінним камінням
Тонкої ковальської роботи
Дорогоцінний щит
Цар Сарана
Чемно стукає в двері
Кабінету міського голови
І
Не отримавши відповіді
Ввіходить
Міський голова
Яків Якович Яковенко
Сидить у кріслі чорнім та шкірянім
За столом чорним і проти сонця
Лискучим
Яків Якович Яковенко
Міський голова
Підводиться
Посміхаючись до відвідувача
Лагідно ніби рідна матір
Припрошує сісти
Припрошує випити чаю
З медом чи цукром
Як Вам завгодно
Як Вам завгодно, Шановний
Вибачте секретарка кудись поділась
Ніхто окрім мене не вийшов на службу
Таке коїться кат один розбере
Що воно є
Що воно далі буде
Що там відносно чаю?
Знаєте
Сьогодні четвер день неприйомний
Скоро до того ж свята то може
Ви б завітали після?
Цар Сарана сидів спокійний мов мур
Сухий мов тріска сидів на лакованім стільчику Цар Сарана
Вислухавши Яковенка
Якова Яковича
Відповідав йому так
День сьогодні такий як і завтра і після
День святковий і радісний для кожного доброго чоловіка
Прийомний, приємний усім день
Для врочистостей
Веселої праці
Любові і молодості
Тож нехай кожному, хто стукає,
Буде сьогодні відчинено
І кожного, хто говорить,
Най вислухають сьогодні
Кожному хто просить нехай дадуть
І засяє світло!
Засурмлять золоті рури!
Щоб шаблі не брали
Щоб кулі минали
На щастя на здоров'я на Новий рік
Щоб родило краще як торік
Жито пшениця й усяка пашниця...
Коли Цар Сарана говорить
Його ікла-мандибули
Стукають одна об одну
Ледь чутно тук-тук
Тук-тук
Так ніби смерть
Ледь чутно стукає у віконце
Щоб впрхнути й вмоститися на плечі
Тук-тук
Тепер до справи каже Цар Сарана
Я - Цар Сарана
Володар світу
Земного й підземного
Небесного й наднебесного
Водяного й підводного
Повітряного та іншого
Ніким не переможений воїн
Милосерд над милосердами
Кат над катами
Місто твоє, голово Якове,
Прийшов я назвати своїм
Чинити в нім одноосібно
Правосуддя, кару і воздаяння
Бути його жителям рідним батьком і рідною матір'ю
Ти ж, голово Якове,
Будь моїм добрим сином
Добрим сином і вірним помічником
Нині бо вам, жителі міста А,
Явлено царство
Миру й взаємопомочі
Братства сестринства й усякого родичання
Під моїми крилами і надкрилками
Нині і завжди
Можеш голово йти додому
Переказати дружині і дітям
родичам і сусідам
І усім кого стрінеш дорогою
Хай утішаться
Бо стала нова радість
Йди
Це дуже усе файно
Відказував голова
Дуже файно чому б і ні
Але ж ви шановний врахуйте
Що наше маленьке містечко
Має чутливу громаду
Люди бажають знати хто ви такий
З чого живете і звідки прийшли
Ми добрі й гостинні люди
Але у чужий монастир - самі знаєте...
До того ж є процедура
Винесемо це питання на засідання міської ради
А спершу на виконком
Тож ви підготуйте письмове звернення
Там на стенді є форма
І подайте до канцелярії
Тільки сьогодні ніяк не можна
Вже після свят
Цар Сарана
Випростався на увесь свій дебелий зріст
Ніби очеретина у рогозі
Стояв перед міським головою
Між казеної меблі
Щелепи-мандибули застукотіли частіше
Мовив
Тобі, Яковенку, доводилось говорити з мерцем?
Бо мені таки часто випадає нагода.
Вони - мерці - нічого не ладні сказати
А слухаючи
Можуть навчитись лише одного.
Ти теж отримаєш свій один-єдиний урок
Мовчи
Я нині навчу тебе бути тобою
Тоді
Цар Сарана схопив лакованого стільця
Широко ним змахнув і вдарив міського голову
Якова Яковича Яковенка
В плече де удар особливо є небезпечним
Стілець розлетівся на кілька великих друзок
А міський голова впав обличчам долів
І ніколи по тім не підвівся
Цар Сарана перестрибнув лискучий стіл
І вмостився у чорнім фотелі
IV Закон і порядок
По обіді того ж дня
Цар Срана особисто
Звернувся до місцевого населення
Через місцеву радіостанцію
Рік:
Щасливі жителі міста А
Радійте бо настав час радості
Я -
Цар Сарана -
Для вас - Цар Лоскотарка -
Кажу вам:
Я є шлях істина і життя
Ніхто не прийде до батка інакше як через мене.
Тож хто має бажання передчасно побачити праотців
Хай спробує кинути мені виклик.
Мої ноги швидкі
Мої щелепи потужні
Я
Знаю пісню на скляк
Що почувши її
Не ступиш більше і кроку.
Я - жереповисько і змій
Я - одноногий і одноокий пес
Я - псиголовець
Солдат фараона Аменхотепа і Тутмоса
Сам фараон
Я - будь-який цар і воїн.
Відтак, сміливці,
Запрошую вас прийти і взяти належне вам.
Решта ж
Хто бажає щасливої праці
Пишних врочистостей
Мирного неба, смачного хліба й подібних речей -
Ходіть обійняти мене
Як ласкаві діти.
Бо я люблю вас.
Бо я
Бажаю обдарувати вас усілякими ласками і гараздами.
Слухайте ж про мій перший громаді дар і першу вказівку
Дар мій такий:
До світанку наказую всьому дорослому населенню міста
Вставити шкла у вікна
Прибрати мерців із вулиць та площ
Пикрасити всі доми і дерева
Машинерію і малі архітектурні форми
Гарними прапорцями та паперовими квітами.
Так я дарую вам
Місто вбране мов наречена до шлюбу
Мов паска до великодня
Калина і сонячна днина
Рідна країна й дружня родина!
Тепер слухайте першу мою вказівку
Завтра з дев'ятої ранку
Я - Цар Лоскотарка -
Розпочинаю прийом громадян з будь-яких питань
І велю приносити до будівлі міської ради
Солодке м'ясо
Свиней курей і корів
Козятину і баранину
Річкову і морську рибу
А ще сало
Вершкове масло
Вершки молоко і сир
Словом, бацилу.
Так само велю
Здавати горівку й солодкий спирт
Співати пісень
Вінчати дітей горобиною та калиною
Нині ж
Святкуйте нову свою радість помірно
Моліться стиха
Тримайте розум в теплі і забудьте відчай
V. Прохальники
Місяць розтанув у вранішнім мареві
Ніби плювок у цебрі води
Сонце зійшло золоте над землею
Й була дев'ята година ранку
Коли клопотальники довгою чергою
Вишикувались побіля будівлі міської ради
І Цар Лоскотарка
Легенько вдарив ніжкою від стільця
По столові
Сповіщаючи втішений свій народ
Про початок прийому відвідувачів
Перша клопотальниця
- Всевищящий наш милосерде,
Царю наш Сарано
- Лоскотарко
- Царю наш Лоскотарко,
Перед світанком я зарізала чотирьох жирних курей
І обпатрала з них пір'я
І обсмалила їх жовті тіла у синім газовім полум'ї
На світанку
Я зварила великий казан червоного ніби сонце борщу
Що його тепер прошу тебе
Ласкаво від мене прийняти
Додаю до нього великий мішок
Цілющих чорних горіхів
І гарячий коричневий хліб
Що заввишки з наймолодшого серед моїх синів
І завширшки з найбільшу діжу у моєму домі.
- Ти розумна й слухняна жінка
Бажаю тобі міцного здоров'я і гарних врожаїв
Радо приймаю від тебе чотирьох сих курей з казана
І дарую тебе великим мішком чорних горіхів,
Коричневим хлібом і казаном борщу
Віднеси своїм дітям
Нехай їдять за вічну славу Царя Лоскотарки
Й усіх воїв його
- Щедрий та справедливий єси, Сарано
- Лоскотарко
- Царю наш Лоскотарко
Вклоняюсь тобі низенько від себе й усіх діточок моїх
Маю надію, багаті твої дари
Втішать мене й усіх діточок моїх
У недолі нашій
- Чим ти нещасна, добра моя безталанна сестро?
Не бути мені Царем Лоскотаркою
Володарем над володарями
І воїном надзвичайним,
Якщо я не стану твоїм заступником від несправедливості
розрадником і помічником у біді
Говори тепер, чого хочеш
- Царю мій Лоскотарко
Безжальний до ворогів
І ласкавий до тихих своїх дітей
Нещасна я жінка
Безутішна вдова при живім чоловікові.
Він
Мій законний муж
Тижнями пропадає не знати де
Зі фльондрами і вар'ятами
Тижнями п'є горівку й нічого не їсть
А коли вертає додому
То спить
Чи ходить немов із хреста знятий
Поверни його блудного до родини
Направ на путь
Хай діти матимуть батька побіля себе
А я чоловіка
Як і належить усякій праведній жінці
- Я поверну тобі чоловіка, нещасна жінко
Ще до заходу сонця
Я знайду його біля шинквасу в кафе "Любисток"
І тоді
Я сам розітну йому черево й вирву печінку
І запхаю ще теплу печінку йому до горлянки
І виссу його голубі очі
Й відріжу вуха
А потім
Хоробрі мої вої
Приб'ють йог тіло цвяхами до твого ліжка
Розіпнуть твого чоловіка
На вашім шлюбнім одрі
Відтоді
Твій чоловік завжди буде з тобою
Тепер іди
Наступний!
Цар Лоскотарка знову б'є ніжкою від стільця по столові
І здається усі довколишні дзвони
Відгукуються тому ударові
Друга клопотальниця
Здрастуй, веслелий царю,
Здрастуй - кажу я тобі,
Цього дня з'явившись перед тобою
Щоб дивитись на тебе
Ще я хочу, прекрасний царю,
Показати тобі своє волосся
Червоне і довге мов сонце
Важке і сяюче проти сонця
Дозволь покласти мою голову
На стіл перед тобою
І посидіти так мовчки
Якийсь час
Ти веселий і гарний Цар Лоскотарка
Я могла б просто зараз
Зрізати своє розкішне червоне волосся
Щільне мов театральна завіса
Небезпечною бритвою
І зав'язати тобі на зап'ястку
Можна мені посидіти тут ще трохи?
- Можеш торкнутись долонею мого чола
І поклич наступного.
Останній клопотальник
- Вітаю Вас, шановний Царю Лоскотарко!
Дозвольте висловити Вам щиру вдячність
За позитивні зрушення що їх можна спостерігати
В житті нашої невеликої громади.
Візьмімо для прикладу хоч мене
Я завуч місцевої школи
А ще вчитель історії
- Можна я називатиму вас вчителем?
-ну що ви...
- продовжуйте, вчителю.
- так так...
Саме так...
Себто...
Як історикові в першу чергу мені
Надзвичайно цікаво спостерігати
Такі світоглядного масштабу події
Це надзвичайно...
- Цікаво? Я викликаю у вас цікавість?
Здоровий інтерес вівісектора?
- Та я ж не той...
- не ходіть манівцями, вчителю.
Чого вам потрібно?
- Як вченому...
- вчителеві
- Саме так. Отже,
Наш вчительський колектив (що цілком природньо)
Виявляє живий професійний інтерес до вивчення
Невідомих науці явищ довколишнього світу.
У зв'язку з цим, як сумлінний працівник освітньої сфери
Покірно прошу Вас пояснити, як саме діє пісня на скляк.
- Радо.
Я співаю. Ви - клякнете.
От і уся наука.
- Дякую Вам дуже, вельмишановний Царю Лоскотарко.
Та мені йшлося радше про
фізичний чи
може метафізичний механізм дії цієї чудової пісні.
- Про пісню на скляк взагалі неправильно говорити
Ніби вона діє
Вона припиняє чи,
Образно кажучи, поглинає
Будь-яку дію
Будь-яку функцію
Але ж ви прийшли не за тим...
Чого ви хочете, вчителю?
Кажіть. Питаю востаннє.
- Хробрий Царю,
Ти знаменитий воїн і мудрий державний муж.
Розрадь нас у горі.
Я говорю тепер від імені учительського колективу
Та усіх учнів.
Пам'ятної ночі
Коли твої відважні війська штурмували місто
Кількох вчителів та учнів нашої школи було вбито
Очі їм випито
А печінки виклювано
Згризено їм усі що були на тілі
М'які тканини
І їхні матері не можуть впізнати їх
Тіла нещасливців було розірвано на дрібні шматки
Рознесено по ярах і дебрях
І їхні близькі не можуть бодай поховати їх.
Завтра я та решта учителів
А ще найстарші та найчуйніші з учнів
Питимемо гіркий трунок прощання
Завтра-бо в актовій залі школи
Відбудеться панахида по декількох сих
Загиблих наглою смертю.
З такої нагоди
Царю над царями
Дозволь попросити в тебе кільце краківської ковбаси
Аби пам'янути загиблих
Згідно законів людських і божих.
З цим кланяюсь Вам низенько
І прошу не гніватись.
Цар Лоскотарка підносить вчителеву долоню
До свого рота
- Цілую тобі руку, учителю.
Ти - хоробра людина.
Не бійся.
Це не смертельний ще поцілунок.
Тепер слухай.
Жадні закони людські чи божі
Не зобов'язують тебе їсти краківську ковбасу.
Жадному учневі чи працівникові школи
Не заподіяно смерті під час штурму.
Ті ж з матерів, що не можуть пізнати своїх дітей
Є не матері, а зозулі й брудні фльондри
Їх має бути і буде належним чином покарано
Ті ж хто бажає ховати ще не загиблих друзів
Є стерв'ятники й стерво водночас
Їх доля - пожерти самих себе
І я
Буду цієї долі провідником і вершителем.
А кожен ласий до зведення наклепів
І влаштування гістерик
Кожен, спраглий взяти участь у суді рівних над рівними
Нехай стережеться правосуддя вищого
Й суду вищих
Бо суд цей тепер ближче до них аніж будь-коли
Так близько
Що найстрашніший із суддів
Може своєю рукою
Торкнутись руки засудженого
Ба навіть поцілувати її.
Однак сьогодні
Ти, клопотальнику,
Переконаєшся що Цар Лоскотарка
Вміє шанувати учителів не гірше за тебе.
Зокрема тобі, вчителю мій,
Я велю з'явитись позавтра
До міського будинку культури,
Де збереться компанія діячів мистецтва
Учених мужів та колишніх працівників правоохоронних органів
З нагоди демонстрації чарівного ліхтаря.
Наприкінці вечора відбудеться традиційний фуршет
З розчинною кавою та останкінською ковбасою.
Пам'ятай мою ласку
І хай я більше не бачитиму тебе.
Прийом закінчено, -
Ледь чутно простукав мандибулами Цар Лоскотарка.
По тому розчахнув широке вікно
І визирнув до народу
Що юрмився під будівлею міської ради
Добрі городяне, -
Мовив Цар Лоскотарка, -
Сьогодні я вислухав багатьох з вас
Багатьом з вас я сьогодні
Явив справедливість і ласку
Тепер
Повертайтеся до своїх домівок
Їжте вечерю та обіймайте дітей
Назавтра ж
Приходьте на ярмарок
Святкувати настання нового миру
Готувати страву на відкритім вогні
Продавати і купувати
Меблю, струмент, збіжжя й усякий крам,
Дари вогню і землі
Буде вам чорне вино і гарячий хліб
Нам - бацила
Чорний віл і руда кобила
Гадина в рукаві і грак на плечі
Гідна смерть ходить удень і літа уночі
Це неправду кажуть ніби вона чатує
Вона
Свистить між пальців
Шукаючи рук чистих
Так говорить Цар Лоскотарка
Цар Сарана
VI. Свобода
Швидко подорожують новини
Швидше - плітки
Звістка про Царя Лоскотарку з незчисленним військом його
Долітає до міста Б, що в сусіднім районі
На третій день від початку описуваних подій
Відтак чоловіки і жінки
Шахраї, торгаші та ремісники
Пожежники, міліціянти, діти і пси
А ще інтелігенція, різна наволоч і взагалі невідомо хто
Стихійно збираються на центральній площі
Мова поміж гуртами орієнтовно йде про наступне
От ми мовляв тут зібрались цілком незаконно
А ніхто нас не в'яже
Ніхто не тягне до креміналу
Це раніше порядок був
А до того - ще кращий порядок
А тепер власті нема і кари нема
Он в сусідньому хоч районі у місті А
Найшовсь-таки якийсь проява,
Якийсь дурний оригінал
Цар-царевич, король-королевич -
Біс його розбере
А тільки вбито міського голову
Поліція сидить по хатах
Чекає розправи
А в церкві чи то ікона замироточила
Чи то попові та попаді
Випущено кишки
Й кишками за спиною зв'язано руки й ноги
Просто на вівтарі
А ми
Стоїмо, плещемо язиками, чого не знати.
Мо комуну мем заснувати й вирощувати буряки
А мо розвішаємо на стовпах городські власті
І підем курей смажить у парку Побєди на вічнім огні.
Так-то було говорено аж раптом
Вийшов на центр майдану і мов возвисився між усіх
Чоловік з чорною бородою
У чорній немов смола смушевій шапці
У чорному блістящому макінтоші поверх сорочки
Теж чорної з шовку-сирцю зі срібною ниткою у ковнірі
Мав на кожній руці по шість пальців
А в рукаві
Тримав схованого ножа зі змієподібним лезом
І такого ж у другому рукаві
У кожнім хромовім чоботі
Мав по два ножики з двома лезами кожен
А на паску торбу з ячменем
Отже цей чоловік з чорною бородою
Чорними очима і чорним одягом
А також чорним і синім багном забитим під нігті
Вийшов до середини велелюдної площі
Зиркнувши направо так
Як кидають на ліжко атласове простирадло
І наліво зиркнувши
Ніби виплеснувши вина з широкої чаші
І так глянувши одночасно вперед і назад
Як б'ють по плечі батогом
Маючи намір лишити рубець.
Тоді чоловік з чорною бородою
Поліз рукою до торби з ячменем
І витяг пістолет "браунінг"
Теж сяюче чорний
Підняв його над головою і стрельнув
Коли на майдані зробилося тихо
Кілька разів кашлянув і по тім мовив
Добрі люде,
Я Отаман Чорний Ворон Третій
Останній Отаман Чорний Ворон
Син юродивого і покритки
Маю по шість пальців на кожній руці.
Ще літнього місяця черешняра
Знав я що будете у біді
Поневолені та забуті
Богом і світом
Так знав бо безмісячної ночі
Снив жінку що розчісувала волосся
Кривавою яєчною шкаралупою
Відтак
Я полишив своїх побратимів
І кілька місяців йшов нескінченним лісом
Тоді
Я спав у залишених ведмежих барлогах
І пив із ведмежих слідів
Я
Пив і їв сік молодих дубів
І навчився грітись теплом серцевин
Ялин і грабів
Знати як звучить нещодавно згасле багаття
І встигати знайти його
Перш ніж воно охолоне.
Щоб не стратити розум
Я навчився говорити з травою
Видною тілько у місячнім світлі.
Навчився тримати в руці змій
І пускати собі кров
Отож я долав по сорок верстов на день
Минувши ліс темний
Ліс білий
Ліс голубий
І підземний ліс
Разом - п'ять
Тоді нескінченність лісу вичерпалась і була траса
Де мене підібрав білий сітроен
Що його водієві
Якось наврочили буцім він вб'є себе уві сні
Тож він боявся бути один
І просив мене зв'язувати його увечері і розв'язувати вранці.
Потім чотири тижні
Я бився з високим лицарем
Що тримав одразу чотири шаблі -
По дві у кожній руці.
Перед смертю лицар вколов мене усіма чотирма шаблями у стегно
Лишивши рубець подібний до зірки
З кривим промінням
Один день я сидів у в'язниці
І звільнився навчившись говорити з замками і гратами
З тої пори мені підкоряється всяке залізо
А тепер я нарешті тут щоб принести вам дар свободи
Віднині
Жоден чоловік не буде пригноблений чи поневолений
Не буде повинності
Ніже святого обов'язку
Чи закону
Тільки вітер і зорі
Шабля і бирка
Нічого не бійтеся добрі люде
Я чув і знаю що місто А
Захоплено гаспидом і деспотом
Сараною що називає себе
Цар Лоскотарка
Знаю що Цар Лоскотарка
Може співати пісню на скляк
І тримає в страху
Усякого чесного чоловіка
Але відомо мені ще й те
Що завтра головою Царя Лоскотарки
Гратимуться нерозумні діти
А тіло його
Із'їдять ненажерливі мухи
І не буде більш на землі ні царя
Ні псаря ні ката ні шинкаря
Тільки люде
Знайте браття мої
Що не боюсь ні сатрапа ні пісні його
Різцем од токарного верстата
Я викарбував собі на потилиці
Собачу голову святого Христофора
А на грудях
Скривавлену голову Хрестителя
Відтак не бере мене жодне зле слово
Маю супроти царя Сарани грізну зброю
Ось -
Куля освячена водою Ведмежого озера.
Рудоволоса незайманка
Сорок ночей і днів у пості та молитві
Тримала цю кулю під язиком
Ось браунінг
Захоплений у звитяжній битві
Умитий кров'ю трьохсот і трьох ворогів
Що пролежав чотири місяці у пророщеному ячмені
Крім того я знаю таємне слово
Слово смертельне бо хто почує його -
Негайно помре
А хто вимовить - забере життя
Слово це також смертне
Термін його придатності є сто і один рік
І спливає позавтра
Не гаймо часу.
По тім Отаман Чорний Ворон Третій
Наказав городянам
Принести йому з краєзнавчого музею
Шаблю характерника Івана Сірка
Аби він говорив до неї
І вмовив убити Царя Лоскотарку у чесному поєдинку
Наказав городянам
Привести йому вороного коня
Щоб дати йому напитись смоли і вдихнути полум'я
І привести йому двадцять великих собак
Що їм Отаман Чорний Ворон Третій
Цілуватиме шерсть, пазурі й зуби
І дасть настанову бути його побратимами
У великій битві
В порталі церкви усіх святих
Поклав отаман два ножі зі змієподібним лезом
І два ножі із подвійними лезами мовивши так
У битву з собою не братиму цих ножів
Пильнуйте їх
Допоки клинки є чисті
Я живий і воля шириться по землі
Коли ж потемніють -
Не шукайте Чорного Ворона на сім світі.
VII. Битва
Веселий та велелюдний був ярмарок в місті А
Винесено на продаж лаковані блискучі трюмо
І сірі пухові хустки
Ковдри перини і подушки
Килими й семиструнні гітари
Квашену капусту та солоні огірки
Виведено на продаж кіз і сибірських котів
Мотоциклети і велосипеди
Викочено велику діжу горілки
Розведено багаття і смажено на нім
Жирне м'ясо з цибулею і печено гарбузи
Запрошено музик щоб грали польки і вальси
Там
Між загального торжества та веселощів
Походжав у ондатровій шапці Цар Лоскотарка
Даруючи дівчат і малих діточок
Родзинками і цукром
Червоними стрічками й ангеликами з порцеляни
І втішалося серце кожного на великому святі
Аж раптом спинився Цар Лоскотарка
Замовкли музики
І люди завмерли чекаючи на його слово
Сьогодні великий празник
Мовив Цар Лоскотарка
Світлий та радісний день
Бачу втіху на кожнім лиці і серце моє сміється
Серце моє радіє ще і тому
Що чекаю на свято своє дорогого гостя
Шахрая, самозванця й блюзніра
Нерозумного чорного отамана
Що прийде по мою голову
Прийде забрати від вас радість праці та відпочинку,
Радість моєї милості і немилості
Та страшіться його не дуже
Бо я - Лоскотарка, лагідний цар
Сам вийду назустріч гостеві
Заспівати йому осанну
Закрити його очі
Скласти руки на грудях йому
Нині п'ю сам і усіх запрошую
Най свято триває
Купуйте і продавайте
Їжте, пийте, а мене вибачте
Я лишаю вас
Ненадовго
Музика знов сколихнула густе повітря
Замайоріли прапори й прапорці
Гомони і відгомони заповнили площу
Тим часом
Отаман Чорний Ворон Третій
Мчав на баскім коні
Українським степом
Двадцять псів
Із залізною шерстю
Залізними пазурями і зубами
Бігли довкруг отамана
Ледве торкаючись лапами
Сірої степової трави
Сніговий вітер
Ревів над змертвілими землями
Гу
Гу
Тим часом
Цар Лоскотарка
Не вдягши дорогоцінних
Кіраси й шолома
Не взявши щита
Себто в одній лиш ондатровій шапці
Вийшов назустріч ворогові
До адміністративного кордону міста А
Де став проти лютого вітру
І шапка його хутряна впала долів.
Здригнулась земля
Зупинилась хура
І сніг полетів у зворотнім напрямку
Від землі до небес.
Тоді Цар Лоскотарка
Поставив розкладного залізного стільчика
Що приніс його із собою
Просто посеред шляху
Сів
Спрямувавши погляд в розфокусований горизонт
Щелепи-мандибули Царя лоскотарки
Почали рухатись часто
Б'ючись одна об одну
Тук тук
Тук тук тук
І Цар лоскотарка почав співати
Пісню на скляк
Отамана Чорного Ворона Четвертого.
Пісня звивалась тонкою цівкою
Схожа на розломлювання скляних капсул з новокаїном
Схожа на ляскання ранених риб в пластиковому пакеті
На холостий хід механічної газонокосарки
Шурхіт льоду у срібнім відерці
Судомне тертя м'язів
Я Лагідний Цар
Казав Цар Лоскотарка не припиняючи співу
Вигідний Цар
Сомнамбула
Саламандра
Бачу як тобі холодно
Підійди ближче
Моя дочка поцілує тебе в сплетіння
Моя сестра заліпить тобі склепіння
Мої птахи обсядуть твої рамена
Лягай поряд мене
Я стерегтиму твій неспокійний сон
Я покажу тобі хто ти є
Будь зі мною
Магнітною стрілкою тремтіла пісня на скляк
Отамана Чорного Ворона Третього
Коня і собак його
Вогнепальної та холодної зброї його
Тоді
Сталь чотирьох ножів у порталі церкви усіх святих
Потемнішала й узялась іржею
І пси отаманові
Не добігши до супротивника трьох верстов
Покотилися степом
Здіймаючи хмари димчатого снігу
Й завмерли з розкаряченими кінцівками
З роззявленими пащеками
Й висолопленими чорними язиками.
Сам Третій Останній Отаман Чорний Ворон
Побачивши смерть побратимів своїх
Не втратив ні мужності ні сили в серці і членах своїх
Вдарив острогами ребра коня вороного
І сповнившись люттю
І сповнивши люттю тварину
Швидше помчав
Цар Лоскотарка сидів нерухомо вдивляючись в горизонт
І співав жахливої пісні
А сніг підіймався горі
Вповільнено
Як лишалось Отаманові до Царя Лоскотарки
Три сотні кроків
Кінь Отамана Чорного Ворона Третього
Припав на передні коліна і так завмер
А потім поволі схилився на лівий бік
Залишившись лежати у степі
Отаман підвівся й піший посунув на супостата
Пісня на скляк сталевим дротом тяглася крізь сонячне сплетіння його
Холод обпікав шкіру його
Й не було жадного побратима
Щоб став біля нього
Та не втратив Отаман мужності й сили
У серці своїм і членах
Твердо ступав він бо знав
Що не буде йому погибелі від Царя Лоскотарки
Не боявся пісні на скляк
Наближався до ратоборця і мужевбивці
Як море під час припливу наближається гострих скель
Цар Лоскотарка сидів непорушно і тяг свою пісню
Неквапну й швидку
Ледь чутну і всюдичутну
Вдивляючись в горизонт
Ніби не зауважуючи
Отамана Чорного Ворона Третього
Вже за сто кроків від себе
Тоді
Отаман Чорний Ворон третій підійшов до Царя Лоскотарки
На п'ятдесят кроків
І на сорок
І на тридцять п'ять кроків наблизивсь
І дістав із торбинки з ячменем
Заговорений браунінг
Захоплений у звитяжній битві
Умитий кров'ю трьохсот і трьох ворогів
Заряджений кулею
Освяченою водою Ведмежого озера
Що її рудоволоса незайманка
Сорок ночей і днів у пості та молитві
Тримала під язиком.
І націливсь у супротивника
І стрільнув один раз
І втрапив у черево гордому Цареві Лоскотарці
Пробивши маленький отвір
Що з нього повільною цівкою
Товщиною в указівний палець
Потекла густа жовта кров
Незворушний сидів Цар лоскотарка
Співаючи і вдивляючись в горизонт
Мов не чувши пострілу
Не відчувши як куля свячена
Пробила йому черево
Лиш стукотів міцними мандибулами
Тук тук
Тук тук
Тук
Вдруге стріляє ОтАман.
Звичайною кулею
Цього разу стріляє він.
І знов пробиває противникові черево
І ллється звідтіль
Кров чорна
Густа і подібна смоли
Співу не припиняє Цар Лоскотарка
Оком не змигує
Аж тоді
Дістає Отаман з-за паска
Заговорену шаблю
Характерника Івана Сірка
Що ефес її обв'язано
Рудою волосиною
Що лезо її тричі ціловано
Трьома дітьми й трьома праведниками
Таку дістає він шаблю й рушає
Крізь сніг висхідний до Царя Лоскотарки
Сказати йому смертельне і смертне слово
Рубати йому голову
Спокійним лишається Цар Лоскотарка
Тук тук
Тягне своєї недоброї пісні
Дивиться просто
І бачить
Як не дійшовши кроку і ще третини
Клякне відчайдух Отаман
Спирає йому подих
Дерев'яніють йому члени
Скляніють очі
Тоді лиш підводиться Цар Лоскотарка
І б'є отамана залізним стільцем у плече
Туди де удар особливо є небезпечним
Так закінчив життя
Син сома-трупоїда і сільської лярви
Шахрай і самозванець
Отаман Чорний Ворон Третій
Останній Отаман Чорний Ворон
VIII. Післямова
Святися Царю Лоскотарко
Сійся-родися Царю-Лоскотарко
Нині і присно і навіки віків
Смиренний і добрий
Грізний і необорний
Пишношоломний і всюдигострий
На щастя-здоровля
На долю і многая літа
Многая літа
Ключ-світло-вогонь
Амінь