Дмитро Лазуткін «Мангал»
Дата: 22 Липня 2016 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 1707 | Коментарів: 1
Автор_ка: Дмитро Лазуткін (Всі публікації)| Редактор_ка: Іван Кулінський | Зображення: Дмитро Лазуткін
Дмитро Лазуткін – поет, журналіст, перекладач, телевезійний ведучий. Автор книг: «Дахи» , «Солодощі для плазунів» , «Паприка грез», «набиті травою священні корови» , «Бензин» , «Добрі пісні про поганих дівчат», «Колядки і вальси», «Червона книга».
Лауреат літературних премій «Смолоскип», «Гранослов», «Культреванш», «Благовіст», «Літературний Олімп», «Русская премия», «Співдружність дебютів» (Таджикістан). Стипендіат програми Міністерства культури Польщі GaudePolonia (2004).
Чемпіон України зі слему, переможець слемів видавництва «Смолоскип» і фестивалю «Березневі коти». На міжнародному фестивалі «Порядок слів» у Мінську здобув титул Короля поетів. Автор пісень гурту «Козак систем».
МАНГАЛ
андранік смажить рибу
обережно перевертає окремі шматки
аби не пригоріли
сім років тому вбили
його брата
зашкварили разом з таксистом
біля виїзду з порту
хтось пригадує два вибухи хтось три
андранік запікає овочі:
баклажани перець помідори
вони виблискують коли пускають сік
всі у місті знають хто саме
відправив його брата до пекла
прянощі з сірого глечика
б’ють у ніздрі
й розчиняються у повітрі
чекали що андранік негайно помститься
гадали
переріже горло
або підстрелить як собаку і викине в море
лаваш ніби маленьке сонце
лежить у тарілці
мов прагне бути розламаним
ох андранік-андранік
хитає головою мати
не ганьбив би ти нашу сім’ю
сивину мою не вкривав би соромом
зелень кришиться з-під ножа
духм’яна наче весняні сни
я вб’ю його коли він
перестане боятися мамо
каже андранік
витирає піт з чола
і додає ще трохи спецій
ЦИКАДА
перебирає лапками цикада
новини зі столиць
і аеропортів
завжди є хтось
кого уже нема
і так нав’язливо в листі стрекоче
і так вправно маскується у вітті
викидає в повітря випадкові імена
робить насічки на корі дерев
цикадо райського саду
цикадо пекельного літа
ти надто прямолінійна цикадо твої сюжети
не витримують критики
так не можна
цикадо
припини гризти стебла
вони отруйні
АМНІСТІЯ
негайно зніміть спідницю
пане прокуроре
та й ви шановні адвокати
припиніть жонглювати
зеленими апельсинами
відсьогодні
право буде
на боці праведників
відсьогодні
Слово Боже стане єдиним Законом
адже сказано:
будьте як діти малі
адже написано:
уподібнюйтеся до птахів небесних
щодня оголошуйте амністію
неодмінно літайте без квитків
пробачайте крадіїв їжі
і недолугих коханців
проявіть милосердя
не судіть та не судимі будете
і допоки на вас всі дивляться:
зніміть спідницю
пане прокуроре
нехай всі бачать –
ви гола
ви вагітна
ви прекрасна
вам як то кажуть
і карти в руки
СЕРЕДЗЕМНЕ МОРЕ
мені бракує наповненості
вигукувала жінка-ліліпут розмахуючи рудою перукою
саксофоніст вигинався як вмів
але так і не спромігся задовольнити її
тим часом
ребристі гори
настромлювали на себе
розріджене повітря
і середземне море
вабило ніби піхва
у підручнику анатомії
У ЗАТІНКУ
думав це штучні квіти
підійшов ближче – а вони живі
думав це море шепоче
а насправді
просто заснув у навушниках
ПАСТКА
немає більшої втіхи
немає більшої відради –
аніж коли пробачаєш
сказати легко
але як бути
наприклад з інспектором поліції
який зупинив тебе за два перехрестя до мети
і змусив спізнитися на півгодини
через прострочений страховий поліс?
або з нахабною покоївкою
що не дала тобі кінчити зранку і розділила
навпіл своїм невчасним візитом
пару розпещених до нестями тіл?
я вже не кажу про зрадників душогубів терористів
і працівників бухгалтерії…
крок за кроком йти по вузькій стежині поміж ущелинами
втрата за втратою – вчитися казати дякую
видих за видихом – відпускати і звільнятися
і нехай комарі летять на світло
і нехай їх рве на смерть від електричного розряду
життя це пастка
з якої не хочеться вибиратися якнайдовше
я потрапив до неї
і не тримаю зла ні на кого
16.07.2016
0
