що літні мешти не каші хочуть, а взути ноги мої поблідлі, - ти знаєш, березню, знаєш точно, та ось ревнуєш мене до літа. ти знаєш, березню, ти багатий: у тебе є і дев*яте, й восьме. хоч восьме — так собі, просто дата для тих, що літа не хочуть досі і хвалять весну за те, що крАсна (хоча насправді — сірясто-сніжна). я витягаю з шухляди праску, а з шафи — блузку і босоніжки. вплітаю в коси червону стрічку… ну що ж, до стрічі. сердечно, Ганна

(в додатку — фото в обнімку з січнем, який ще більше від мене тане)