десять срібних жінок

---

шість нестримних думок
про розкутих панянок,
вісім поглядів (стримано) вслід їх ході;
десь п'ятірко жінок
посміхнулись весняно,
сім позначених (зливами) вулиць тоді..

злет четвірки чуттів,
без поторень у жодному,
стрим зникає (в бажанні) і стіни впадуть.
три з дев'ятки життів
швидко, одне-по-одному
перекинув (останні) - в наступнім іду..

заперечити двом
своїм спогадам - каюся -
я не маю (чого тут) достатньо причин:
як працюю, вордом
об слова обпікаюся,
із десятка (офортів) лишаєш один..

не здобуток - не втрата,
не кінець - не початок,
і ні втоми - ні шалу,
ні багато - ні мало,
цілих десять(!) малюнків
саме ЦІЛИХ стосунків.

не кавалки - клітини,
мов забавки дитини
намальовані татом -
це ні з чим не зрівняти,
це багатство походів,
збіг культур і народів,
збірний образ пустелі,
срібний пoсуд готелів,
ізмарагди поетів,
книги з їх кабінетів,
перемичка на зброї,
її пострілів збої,

мильні бульки для мрійників,
тиша гробу покійників,
страта хлопця за злочини,
два коханці заскочених,
ода панові п'яному,
два рядки при останньому:

відрахунок у секундах, від десятка
і закінчення у нульовім порядку.

---