Часообрій

Залізні окови

Занизали простір,

А зранений кінь

Упирається в осінь.

Несе на собі рейтара,

Величного сина світла.

Переді мною

Всесвіт площею,

Ю – РА .

Радіє за життя,

Радіє за очі сині,

Єдині.

То зорі гомонять

Весною,

То свічки небес

Голублять мої крила,

Я – велика сила,

Мій Боже,

Коли –  з Тобою.

Ніби втіха невідомого,

Як золото на фоні

Неба золотого,

Твої слова залили

Світлом світ.

Твої слова морозять

Плоть.

Що мій нікчемний вік?

Ти – вільний спис

В моєму серці.

Мій образ розтворився,

Стерся.

Звабити б

Сонце співом,

Що співає земля

Забавити вітер

Молитовним виром –

 Я  стану знову

Я.