дивись за падінням | Публікації | Litcentr
27 Травня 2020, 03:03 | Реєстрація | Вхід

дивись за падінням

Дата публікації: 01 Жовтня 2012 о 10:42 | Категорія: «Поток сознания» | Перегляди: 427 | Коментарів: 6
Автор: Маргарита Ротко (Всі публікації автора)

… як дощ - на пожежу жоржин в подорожній траві,
як джміль - в сорочки безсоромно оголених сотів,
ти падаєш в жменьку історії, де береги
розстріляні пекла вартує божественний злодій.


ти падаєш в жменьку до злодія, як комашня -
у жменьку вітрів, падолистів і теплого срібла-
тепла на вустах у марії, що вкотре прийшла
вдивлятись в обличчя солоні безлицих загиблих…


дивись за падінням своїм, як за братиком, хто
в криниці вартує солом'яні сонця - на пасок…
дивись за падінням своїм, як голодний пітон -
за кроликом чорним, залиплим у зоряній пастці


на стиці вітрів, що вдивляються в порухи жертв,
принесених вітром кульгавим в отруєний спокій…
дивись, хто нитки під коріннями мештів стриже!
уважно дивись замість зойкати соєчим зойком!

ось так споглядають жінки випадіння сивин.
ось так споглядають мойсеї піску випадіння
з шпаринок пустелі.
ось так золотий апельсин
ворушить білками, полюючи сонячні тіні
в руках збирачів.


так вживає видіння верблюд -
тварина-дитя, ще не навчена "боже" і "волі"…
так більма харона обмацують штані бермуд,
з яких урожаєм приходять небесні монголи…


… ти ліки вживаєш, як лікар вживає стілець
й мотузку, і скальпель - на радость чортяці-флейтисту.
ти очі заплющуєш, щоб не урвався терпець.
ти очі розплющуєш, аби не видіти відстань


від нитки - до нірки, де всі ми побачимось у
пожежі жоржин під дощем, що змокрів ненароком,
замислившись вкотре і вперше, навіщо й чому
следи під водою нарощують місячні кроки
слідів на воді…


затуляючи очі плащем,
ти падаєш й чуєш, як падають, чуєш і бачиш,
всіх тих, хто впадають у трави прокислим дощем -
і дощ, випадаючи з сивого дзеркала, плаче...

6 коментів

avatar
мне непонятно в третьей от конца строфе — что там в третьей строчке?
и очень понравились две последние строфы: тут "сознание", наконец, потекло по-настоящему...
По Настоящему...
avatar
третьей строчке пропущенная буква.
если я правильно посчитала, то речь о том, чтобы пытаться не видеть, потому что иначе увиденное дойдёт до момент а последней капли, когда невыносимо - т.е. когда терпение лопается. когда терпеть, наблюдая и ощущая, невозможно
avatar
Маргарита, " урвався терпець"? Или я не так читаю?
avatar
правильно, правильно

сейчас поправлю.

этот исправляющий на русский редактор меня добьёт((
avatar
А я уж было подумала, что эксперимент )
avatar
я извращенка, конечно, но не настолько же!))

Залишити коментар

avatar