Моєму загиблому другу Сергію Черняєву

Сонце ми вигадали з тобою

граючися на батьківській тверді

коли нам не стачало світла

десь на початку вічності.

Міфи то наші сни поміж грою

а ігри в життя зі смертю

то дні і ночі досвітні

зір і заграв сторіч настій.

Випий. Окропом ефірного чаю

заливаю грудного збору

трьохперстну щіпку з лимоном

Місяця в склянці глиняній.

Вранці прокинешся за звичаєм

і почнемо творити море

поринаючи в тепле лоно

світла живого в плині днів.

Знаєш багато ще треба зробити

навкруги ж ні душі живої...

А слухай створімо людину!

З нами весела гратиме...

Нумо друже не спи як убитий

зарано шукати покою.

Вічність розбивши на днини

не маємо часу спати ми.