як донизу стікають хмари

каламутною чистотою

і солодким серпневим жаром

дмуть асфальти попід юрбою

і в’язким напівсонним киснем

огортає нас ця планета

як безсило і рясно виснуть

на гілках жовтощокі ренети

і під синьо-прозорим небом

насидівшись удвох досхочу

знаєш я почуваюся ніби

зараз схоплюся й полечу

а як втомлена буду падати

на м’який і гарячий вітер

ти на мене внизу чекатимеш

й ми молитимемось на літо

і донизу стікатимуть хмари

каламутною чистотою

і відчинені будуть двері

і я буду удвох з тобою

і до нас залітатимуть краплі

крізь відчинені наші двері

бо так тісно летіти-падати

їм в розлітненій атмосфері.