морське
Дата: 11 Травня 2014 | Категорія: «Медитативна лірика» | Автор_ка: Яніна Дияк (Всі публікації)
Редактор_ка: да | Зображення: Текст номіновано | Перегляди: 1105
Море змерзло, по ньому біжать дрижаки -
Сіра шкіра його, хмарне прядиво мовби -
Своє тіло товсте воно суне під обрій,
Щоб від нього зігрітися трошки. Тяжкі
Вже у берега зморшки лягли на щоках -
То зелені, мов день, то тугі, мов дорога -
Бог доклав свого плуга. Берегом бродить
У брунатнім вбранні надпондитовий каїн.
Хоч і пусто йому, хай куди б не пішов,
Він шукає місцин, де йому буде повно -
Затаврована ним, ся розплющує повня
І не кліпає - ще не знайшов. У мішок
Накладає каміння, гарячий пісок -
Море спину спекло об світило і виє,
Сивий берег грозу синю скліпує з вії -
Зарядив дощ рудий заржавілий пістоль.
Постріл - ген понеслася луна.
Надпонтидовий каїн завмер із мішками -
Сіре море почухало спину об камінь,
Бог у берег знов плуга загнав.
0
