Є ворота до безлічі щирот,
а є зачинені до вороття
                      хробачих пагонів 
                                        на шрот;
                      як ті відкриються –
      нав’южені провиною вітрила,
      далебі огортають гойду
                   наче глодий шовк,
      в найтяжчу подорож – 
      до стріхи, що оте пуття вродила…
Повернення – не щастя,
                                тай не гріх;
                          особлива, очолом –
                          надприродня сила,
                          котра не схибиться…
Лиш з власного шляху,
           обабічив - не зобачай:
                               що вистигло
           до зранку криженцем,
           тим встигло…