Посткорпоративне
Дата: 30 Грудня 2011 | Категорія: «Іронічна поезія» | Перегляди: 784 | Коментарів: 4
Автор_ка: Кураре (Всі публікації)
Волооко дивишся на мене.
Кпини генеруєш навмання.
- Так, моє коханнячко шалене,
так, моє грайливе каченя..
Як волiв оте не починати
жонглювання скибками подiй -
чи, бува, втовкмачиш каченятi,
що наперло мантiю суддi?!
Попереджу раз її та вдруге -
синапси ледь жевріють зрання.
Не вкуряє стерво недолуге -
мов скаженне, скаче та шпиня.
Наче враз заходились до Кука
вишкірені, хижі дикуни.
- Так, мала, - "нахаба і падлюка..".
Так, ходи до мене, пригорни!
0
Ярослав, 