Посткорпоративне

---

Волооко дивишся на мене.
Кпини генеруєш навмання.
- Так, моє коханнячко шалене,
так, моє грайливе каченя..

Як волiв оте не починати
жонглювання скибками подiй -
чи, бува, втовкмачиш каченятi,
що наперло мантiю суддi?!

Попереджу раз її та вдруге -
синапси ледь жевріють зрання.
Не вкуряє стерво недолуге -
мов скаженне, скаче та шпиня.

Наче враз заходились до Кука
вишкірені, хижі дикуни.
- Так, мала, - "нахаба і падлюка..".
Так, ходи до мене, пригорни!

---