Кача-кача
Яється
в самій серці.
Дивить у
шкаралупу.
Кача-кача...
Чуш
її -
Най, таке не вивчав,
а легка зрозуміць.
І
така її вперцість -
дійсне сльозне в
очах,
кача-кача...
Теремтять
кінцепальці,
сальце
казки трима
за
самісіньку
мить
Чуєш
хіть? Оте, хиже
перетискує
пахощем:
Іще, іще...
Стигле слів’я зрива,
випува, виспіва
-
вслинь, вщент!
Вишикуй.
Вибачай
в собі це дитинча,
чай
її, тую мову.
Тобі тре - ти її й називай!
Бач - поет засина
під її колискову.
Щось
нове йому яється...
Кача-кача.