все совпадения с реальными...
все совпадения с реальными людьми совершенно случайны
Картина перша і остання.
Пєрєвоплощєниє.
***
Він – Діма Лазуткін
Вона – Короташ
Воно – аватара кототоша в контакті, або святий образ оголоненої темношкірої жінки.
***
Входить він, вона і воно. Воно згорнуте рулоном в руках її.
***
Він:
- Чому ти не прийшла учьора? Я мав би дещо тобі сказать.
Вона:
- Що саме?
Він:
- мессершмідт впаде на підвіконня
скаже хтось : чого тобі не спиться?..
Тобто не хтось, а я. Так чом ти не прийшла?
Вона (соромязливо):
- Та мріяла я. – опускає очі на згорнутий папір і закусує кокєтліво губу
Він(недовірливо):
- Шо це в тебе там?
Вона:
- Та...от...хочу по образу і подобію зробити собі операцію. А то, Діма, якось не чесно, ти мужик нормальний, а я баба, але якась недороблена.
(Починае плакати)
Він:
- Так, з тебе баба може вийти. Але чому темношкіра?
Вона:
- Бо вони, Дімочка, пристрасні
Він:
- От інтриганка. На тобі заклінаніє в размєрє указанной суми, дуй у реабілятаційний центр і повертайся, моя люба, повертайся оновленною...
Проходить де який час. Вона шльопає у в*єтнамках до центру і голосно мріє:
Жінка ця медальйон, чи різновид скульптури,
злита часом і пристрастю в мініатюру.
Ніжність твоїх перекачених ніг,
Жорсткість твого волосся
Стегон твоїх сталоктіт
Шепіт нестримний: "Бери мене, ось я"
Слиною по кутках ротів
Відображенням в оці
Тремтінням в ночі, переспівом птахів
Питаннями: як це і що це?
Я залишусь на скрижалях історії
Я покажу на що здатна
Жінкою, символом, мастером оргіїї
Дімка впаде від заздрості, гиги
а і ладна...
В цьому місті мав би вийти сірий вовк і згвалтувати недороблену, але автор п*єси вирішив кінчити цю фієрію хепіендом.
Отож щаслива і зхвильовона Вона підбігає до каси центру, незграбно пояснює що саме вона тут робить, віддає заклінанія. То плаче то сміється, люди у синіх масках і зелених халатах кладуть її на каталку. Вона пропадає у лабіринтах загадкових лікарняних коридорів...
Тривожна мовчанка, звуки французького ріжка...на галявині пасеця бембі...тим часом Діма сидить вдома і нервується: на столі пляшанка горілки, на кроваті русалка без хвоста, в руках сигарета, книжка Міллера та олівець для занатовування...
Із центра доносяця звуки бензопил, крики Її і Короташа, починається гроза, небо темніє, бембі біжить в глибину лісової хащі...блискавка...на порозі центру зявляється висока негритянка...
Діма падає на коліна і оре:
- Дякую, господи за оргазм! Дякую, господи за оргазм!
Вона, оновлена і неприступна, підходить до діми, всміхається білосніжними зубами і каже:
- Катісь калбаской по малой спасской,урод! Ми, общество брітоголових масквічєк, поклялісь нікогда нє заніматься сексом с Дімой Лазуткинім, Джимом Керри і с етим, как его...Дікапріо...тєрпєть нє можєм красавчіков и альфонсов.
З криком: "БЄЙ ЖИДОВ СПАСАЙ РАССІЮ", - негритянка вириває з Діминих грудей серце...
Звуки флейты, дощ...
Пульсація і шепіт...
- А воно в тебе таки гаряче....а воно в тебе таки смачне...