прокидаючись в ліжку | Публікації | Litcentr
05 Грудня 2021, 19:32 | Реєстрація | Вхід

прокидаючись в ліжку

Дата публікації: 16 Січня 2010 о 11:59 | Категорія: «Басни» | Перегляди: 1158 | Коментарів: 2
Автор_ка: koroboro (Всі публікації)

прокидаючись в ліжку, в якому ти поруч спиш,

я намагаюсь тверезо оцінювати стан речей -

любов лише інколи досягає найлагідніших узвиш

без жодних дверей.

 

зазвичай, час впарює тобі дешевий товар.

у нього безкінечна кількість таких, як ти.

свої побажання можеш вписати у книгу скарг

і піти.

 

час розбирає тебе, ніби зламаний будильник, на деталі,

або розбиває об стіни високої, як кохання, багатоповерхівки.

те, як ти житимеш далі,

залежить від ціни, за яку ти придбаєш свою кіноплівку.

 

час це єдиний засіб минати.

ми вміщені у затісний флакон. ми звучимо в унісон.

кожен інколи входить в депресію, ніби в кімнату

з одними дверима - на балкон.

 

час постійно кричить, але це крик немовляти.

час це ріка, якій ти змінюєш памперси, мов немовляті.

я би хотів проживати кожного і тебе промовляти,

але ми не святі охопити усе. ми не на святі.

 

час закладається в тіло з зачаттям. час це внутрішній орган.

кожен із нас терорист-смертник - будь-чия смерть ушкоджує ближніх.

я споглядаю твої еротичні вигини із відчуттям боргу

і почуваюся зайвим, точніше - колишнім.

 

але, покидаючи ліжко, в якому ти спатимеш далі,

і виходячи із високого, як багатоповерхівка, кохання, на дорогу,

я обіціяю нам повернутися, але деякий час ночуватиму на вокзалі

для усвідомлення нашої святості. для перестороги.



2 коментарі

avatar
Відчувається така собі львівська школа віршування. А чому басня? Моралі щось не побачив. Усе тра-та-та та тра-та-та... wink
avatar
Як дуже розумно написано, за техніку письма оцінка "відмінно", але чому таке слово без відповідних емоцій, ну, просто, жах, як написано: отак і щей і отак і ще переотако, а,ну-мо, давайте і ще разок, і нумось ще..., не передавай читаче, моїми словами, і ось, маємо знову негативний настрій після прочитання такого вірша у моноритмах,
Ой, ще без відносного життя до читача, і це в той час, коли віддається сама відома львівська повія своєму, дикому жлобу-сутенеру, а того уже так дістав цей мордопляс, що пісний моно-ритм злягання - виявляє не життя, а справжню смерть повії, -
і знову це саме, ...
Вибачте, що занесло мої дурні роздуми за межу, отут я й вичитав у вас цнотливу порчу снів про себе, і тому пишу так, неначе tongue об цей льбвівбський блябля-верлібр б'ються думки великих Казанов. wacko

Залишити коментар

avatar