І зову виявляєшся ти мною

---

М. Мамаев Тебя во мне так много, что порой - укр

                            "Тебя во мне так много, что порой
                             Мне кажется, что "я" - одни осколки...
                             И я не знаю, сколько, сколько, сколько
                             Мне прятаться под маской и игрой?!

                             Так хочется, чтоб масть ложилась в масть,
                             Чтоб не внушали ужас эти лица..
                             Я знаю, что нельзя в них раствориться,
                             Чтоб не упасть с каната, не пропасть,

                             И я пытаюсь верить и любить,
                             Как будто в прошлой жизни не осталось
                             Разбитых окон... Чёрт, какая малость,
                             И как же это трудно - просто быть.!

                             Быть в чьей-то жизни, памяти, судьбе
                             Пусть не главой, но всё-таки страницей.
                             Я так устал быть перелётной птицей.
                             Я так... Я так скучаю по тебе!"
                                                               Михаил Мамаев

<<<
І знову виявляєшся ти мною…

І знову виявляєшся ти мною…
Здається: я уже розбитий вщент…
Не розумію, скільки можна ще
Під маскою ховатись та за грою?
Так хочеться, щоб масть лягла до масті,
Щоб не жахали подивом обличчя,
Бо знаю я: сховатися в напасті -
Не можна, щоб із неба не звалиться.

Долає втома знов перелітати.
Я намагаюсь вірити й кохати
Так, ніби там, в минулому житті, -
Не залишилась скла розбита тінь.
Та як же важко просто існувати!
Чи в пам’яті, чи в долі – бути «Нами» -
Якщо не розділом – спливати лиш рядками…

Я так… Я так скучаю за тобою!

---