Аутизм (Перевод из В. Лученко)
Дата: 19 Квітня 2010 | Категорія: «Поетичні переклади» | Перегляди: 842 | Коментарів: 4
Автор_ка: Любовь Либуркина (Всі публікації)
Оставьте меня,
не касайтесь, не надо,
Мой мир состязаться с вашим не может,
Ваши молитвы пустые,
о Боже,
покой ниспошли соловьиному саду,
который во мне так легко расцветает.
Врата не откроются.
Город закрылся,
и ваша осада ему не угроза –
Вино из полыни от жажды спасает...
А голод?
А голод душе не мешает...
Расколотым сердцем
тихонько вливаюсь
я в розово озеро
Солнца, что село
на Запада спину.
Я не погибну,
и вам не подвластен
мой аутизм.
Мои двери закрыты...
Довольно упрёков,
довольно укоров,
Я не погибну,
я не погибну...
ОРИГИНАЛ
Облиште мене,
не торкайтесь, благаю
Світ мій змагатися з Вашим не може
Ваші молитви порожні,
о Боже
Спокій пошли солов’їному гаю,
Що у мені розквіта щохвилини.
В браму не стукайте.
Місто закрито
Вашій облозі його не скорити –
Спрагу втоплю я вином із полину...
Голод?
По що мені голод...
Не згине
дух мій химерний...
Розколоте серце
кволо ввіллється в рожеве озерце
Сонця, що сіло
на Захода спину.
Я не загину
і вам не скорити
мій аутизм...
Мої двері закриті...
Годі картати,
годі корити
Я не загину,
я не загину...
2008
0
