Пливе у тузі невтлумачній
серед цегляного розладу
нічний корабель необачний
iз Олександровського саду,
нічний ліхтарик нелюдимий,
що на троянду жовту схожий,
над головами всіх коханих
та під ногами
перехожих.

Пливе в тузі, немов помилки,
бджолиний хід сомнамбул, п'яниць.
нічного міста фотознімків
сумно наробить померанець,
і проїжджає коло ринку
таксі з хворими сідоками,
і трупаки стоять в обнімку
з особняками.

Пливе в тузі незрозумілій
співак сумний повз Дерібаса,
стоїть обабіч лавки Цилі
сумний, як розпач, двірник Вася,
спішить ніким не поміченний
коханець старий і красивий.
північний потяг наречений
пливе в тузі незрозумілій.


Пливе крізь южні арабески,
пливе в нещастя випадковий,
і візерунок слів єврейський
на жовтих сходах чути знова
і від любові до печалі
під Новий рік, неділю, далі -
пливе красуня, як княгиня,
туги кидаючи насіння…

Пливе в очах холодний вечір,
тремтять сніжинки на вагоні,
морозний вітер, блідий вітер
червоністю стягне долоні,
і ллється мед вогнів на плечі,
солодкою пахне халвою,
нічний пиріг несе святвечір
над головою.

Твій Новий рік по темно-синім
хвилям серед лайна міського
пливе в тузі незрозумілій,
якби життя почалось знову,
неначе буде світло, слава,
і вдасться день, і досить хліба,
якби життя гойднулось вправо,
гойднувшись вліво…