Моїм віршам, написаним зарано,

Тоді не знала, що я вже поет,

Що вибухнули бризками фонтана

Та іскрами ракет,

 

Що увірвались, ніби чортенята,

В святилище, де сон і фіміам,

Їм, що про юність і розплату,

- Нечитаним рядкам! -

 

Розкиданим в пилюці магазину
(Чи візьме їх колись хтось з вас!)

Моїм віршам, як перлам многоцінним,

Прийде свій час.

 

Марина Цветаева „Моим стихам...”

Моим стихам, написанным так рано,
Что и не знала я, что я - поэт,
Сорвавшимся, как брызги из фонтана,
Как искры из ракет,

Ворвавшимся, как маленькие черти,
В святилище, где сон и фимиам,
Моим стихам о юности и смерти,
- Нечитанным стихам! -

Разбросанным в пыли по магазинам
(Где их никто не брал и не берет!),
Моим стихам, как драгоценным винам,
Настанет свой черед.