Павло Коробчук "Таксист" - перевод
Дата: 14 Липня 2012 | Категорія: «Поетичні переклади» | Автор_ка: Станислав Бельский (Всі публікації)
| Перегляди: 1143
ТАКСИСТ
я долго думал, и думаю, что до сих пор думаю,
и решил, выходя из себя в полночь, чтобы поймать такси домой,
что не я владею информацией, а она – мною.
больше всего я боюсь думать про информацию,
потому что её надо обдумывать всю сразу, с ней не поговоришь спокойно с глазу на глаз.
поскольку информация и Бог неисчерпаемы, они – одно целое.
«деньги – тоже неисчерпаемы», – прибавил таксист и спросил, куда ехать.
воздух наполнен крупинками теологической камасутры,
пространство взрывается в неожиданных местах, как террорист-смертник,
и время останавливается, ошарашенное, как человек на рельсах перед поездом,
не зная, куда броситься – налево?! направо?!
так и сидел я на заднем сиденье, осознавая,
насколько информация завладела мной и сзади и спереди,
зажала мою голову, как возбуждённая женщина между ляжек,
въелась в мою кровь, как наркотик, требуя ещё большей дозы.
информация в моей крови настолько, что я знаю все её составляющие –
плазму, лейкоциты, тромбоциты и так далее.
наша кровь перестаёт быть кровью – она распадается на части,
так, будто вера в Бога становится, скажем, католицизмом или баптизмом,
будто в человеке разъединяются детство и старость,
будто мир – это всего лишь труп в лаборатории для студентов-медиков.
так и сидел я в одном авто с таксистом,
не способный ни назвать свой адрес,
ни выйти из автомобиля.
(Перевод с украинского Станислава Бельского)
оригинал:
ТАКСИСТ
я довго думав, і думаю, що досі думаю.
і вирішив, виходячи з себе опівночі, щоб зловити таксі додому,
що не я володію інформацією, а вона – мною.
я найбільше боюся думати про інформацію,
бо її треба думати одразу всю, з нею спокійно не поговориш віч-на-віч.
оскільки інформація і Бог невичерпні, то вони – одне ціле.
"гроші – теж невичерпні”, – додав таксист і запитав, куди їхати.
повітря наповнене крупинками теологічної камасутри,
простір вибухає в неочікуваних місцях, ніби терорист-смертник,
і час зупиняється, ошелешений, як людина на рейках перед поїздом,
не знаючи, куди кинутися – ліворуч?!, праворуч?!
отак і я сидів на задньому сидінні, усвідомивши,
наскільки інформація заволоділа мною і ззаду, і спереду,
затисла мою голову, як збуджена жінка між стегнами,
в’їлася в мою кров, як наркотик, вимагаючи щобільшої дози.
інформація у моїй крові настільки, що я знаю усі її складники –
плазма, лейкоцити, тромбоцити тощо.
наша кров перестає бути кров’ю – вона подрібнюється на частини,
так, ніби віра у Бога стає, скажімо, католицизмом чи баптизмом,
ніби в людині роз’єднуються дитинство і старість,
ніби світ – це тільки труп у лабораторії для студентів-медиків.
отак сидів я в одному авто з таксистом,
неспроможний ні назвати своєї адреси,
ні вийти з автомобіля.
0
