Второй. | Публікації | Litcentr
23 Грудня 2024, 06:45 | Реєстрація | Вхід

Второй.

Дата: 06 Квітня 2011 | Категорія: «Експериментальна поезія» | Автор_ка: Ядоб Октсок (Всі публікації)
| Перегляди: 1112

Остался один...

Научится бы по странному любить,
Страдать по ежедневному быту,
Рутинными делами забить себе мозги,
Переживать за однокровных дорогих
Таких взрослых и действительно любимых.
Научится бы...

Есть привлекательная перспектива 
Прожить всю жизнь без предрасположения
К летальному исходу.
А толку, если в один прекрасный день
Тебя собьет сверкающий автомобиль. 
Так и хочется сгореть желанием

Любить и жить, жить и любить...

И дальше с попытками уснуть
Пробовать себя на роль мечтаний
Господина.
А потом вдруг сон сбежит.
Останешься один, смотреть в свой потолок,
Как на бездарной выставке
Толковая картина. 

N'ayez pas peur de vous, s'il vous plaît!*
А на потолке нарисовать бы
Представления о том, что паранойя не такое 
Уж страшное слово, 
Как выглядит оно в толковом словаре.

Мой фюрер! Я наконец-то научился
Опять летать!
Ходить ведь теперь уже не модно. 
Просто лечь\упасть в любимую кровать,
Чтобы случайно не научить кого-то 

Любить и жить, жить и любить...








*не бойтесь себя, пожалуйста!








9 коментарів

avatar
В контексте пояснения в ТрибунаЛе "Первого" теперь понятней, о чем речь.

Зачем опять рифма - одна-единственная - господина-картина? Инверсия там совершенно левая, кстати.

И опять: идея "страдания молодого Вертера" (хотя автору, возможно, это ни о чем не говорит), тема желания и боязни "любить и жить" достойна лучшей формы.
Для верлибра тут не хватает чего-то. Вот я сейчас совмещу строчки и будет проза.

Есть привлекательная перспектива прожить всю жизнь без предрасположения к летальному исходу.
А толку, если в один прекрасный день тебя собьет сверкающий автомобиль. Так и хочется сгореть желанием любить и жить...жить и любить.

А вот с этим текстом так не сделаешь:

Ось на сходах університету сидить жінка,
якій ледве добігає до тридцяти,
і курить кемел.
Після дощу,
витираючи шкіру,
яка в неї прозора настільки, що під
нею видно водорості і пісок,
вона думає - ось знову з неба сипляться
холодні леза, срібні цвяхи,
і ранять смертельно равликів,
котрі падають, розрубані навпіл,
мов хрестоносці в пісках Палестини.

Потрібно довго говорити,
вишептуючи і проговорюючи
різні слова і назви різних речей,
щоби не таким порожнім
виглядало повітря навколо неї.
Після пробудження
всі її чоловіки
прикладають голови до годинників,
наче до мушель,
і слухають як в далеких озерах
здіймають мул
громіздкі черепахи.

І навіть не зателефонуєш їй при нагоді;
тому що іноді варто померти, аби зрозуміти,
що це й було життя,
і тому що слід іноді стулити повіки, щоби побачити
з якого боку сновидіння ти знаходишся;
і після зміни погоди знову підійметься тиск
від якого лускаються капіляри
в очах випадкових метеликів
й стає теплішою її шкіра,
від якого вода в її кранах і посуді
перетворюється на кров
і вона знову цілий день не може
ані приготувати собі чаю,
ані зварити кави.

Прости за "многа букав", но просто - как пример. Тут ведь есть свой ритм, свой порядок слов.

avatar
Чорінька, хм-хм. До чого тут Жадан? При чому, у наведеному тексті з римами аналогічна ситуація.
avatar
Сказзі, а де ти у Жадана тут рими знайшла? smile
а цитувалося для того, щоб наочно пояснити різницю між верлібром і не-верлібром, тільки і всього.
avatar
эм... Силь вю пле - словаре...

кстати, что это за стих? потому что фраза "І навіть не зателефонуєш їй при нагоді;
тому що іноді варто померти, аби зрозуміти,
що це й було життя" мне когда-то попалась в печенюшке. вот. интересно. cool

avatar
ну, хорошо - еще две-три рифмы можно найти. но они случайны здесь smile
avatar
ну... возможно и случайны, если обратить внимания на то, что изначально они задумувались именно как рифмы. cool
avatar
Жадан?
avatar
ага, Жадан smile
avatar
да. как уже заметила Сказзи, мы все по-разному читаем стихи и не везде видна рифма.
еще есть летать - кровать. тоисть, просто нужно попробывать иначе прочитать.

Залишити коментар

avatar