За дверью
Дата: 12 Лютого 2010 | Категорія: «Верлібр» | Перегляди: 906 | Коментарів: 18
Автор_ка: Любовь Либуркина (Всі публікації)
Ты приходишь ко мне во сне
твои прикосновения несмелы и откровенны
как у ребенка впервые познающего свое тело;
твои женщины проходят сквозь меня
прикасаясь гладкими бедрами-рыбинами
они пахнут дождем над морем
и идут на площадь;
твои мужчины оставляют после себя
запах ветра и крови убитых ими рыб
они белозубы и немногословны как юные каннибалы
и они идут на площадь;
твоя изысканная изумрудная виноградная листва
так подходит белому мрамору ступенек
которые ведут на площадь;
твое солнце рикошетит в витраже узких окон
выходящих на площадь
где пылает костер
тавруя лица твоих женщин и мужчин
печалью созерцания
отдирая от себя лохмотья искр
которые поднимаются вверх
до дверей в мой сон
в который приходишь ты
город в котором я никогда не была
в этой жизни.
АВТОРСКИЙ ПЕРЕВОД
Ти приходиш до мене в снах
твої доторки несміливі та відверті
як у дитини що вперше пізнає своє тіло;
твої жінки проходять крізь мене
торкаючись гладкими стегнами-рибинами
вони пахнуть дощем над морем
і йдуть на площу;
твої чоловіки залишають по собі
запах вітру і крові убитих ними риб
вони білозубі і небагатослівні як юні канібали
і вони йдуть на площу;
твоє вишукане смарагдове виноградне листя
так пасує до білого мармуру сходів
які ведуть на площу;
твоє сонце рикошетить у вітражі вузьких вікон
що виходять на площу
де палає багаття
тавруючи обличчя твоїх жінок і чоловіків
сумом споглядання
відриваючи від себе лахміття іскор
яке здіймається вгору
аж до дверей у мій сон
в який приходиш ти
місто в якому я ніколи не була
в цьому житті.
0
