поет
І було три дні
У день довгий вигадав мене Бог
У день другий розвигадати намагався
У день третій вродилася я.
І сказав мені Бог:
Ти поет
І у глизявий ґрунт голови
Насінину поклав
І сказав моїй матері:
В тебе -- поет
І забрав він у неї терпимість
І ласку
Насінині так краще, сказав
А тобі стерпиться
І судженому сказав:
Вона -- поет
І віддав він йому ласку
Й терпимість
Та посіяв тирлич
Коло самих воріт раю
Все мовчало насіння
Не спішило із мене рости
Що ж то буде? --
Писала я, коли пальці зеленими стали
Опадали по осені
Й брунькувалися навесні
Що ж то буде? --
Коли із хребта від удару об гостре
Потекло молочко
І запахло зелом
Що ж то буде? --
Співала я, коли голова оберталась
За сонцем
А лице по зернині клювали пташки
І якось
Проросло з моїх ніг коріння
У замизьгану твердь ескалатора
Й не змогла я зійти
І ніхто вже не зміг
Моя мати того дня
Запізнилася на роботу
Бо метро перекрили
-Самогубця чи бомба?-
Питали люди.
Але тільки Бог, тирлич і мати,
Що в той день завбачливо
Не лишила мені ключі,
Знали, що скоро збирати врожай
Із поета.