Novecento | Публікації | Litcentr
29 Березня 2024, 18:03 | Реєстрація | Вхід

Novecento

Дата: 23 Липня 2014 | Категорія: «Верлібр» | Перегляди: 861 | Коментарів: 1
Автор_ка: М. Сташко (Всі публікації)| Редактор_ка: так

я вростаю у краєвид входжу у нього як у плоть вбираю у себе всіх подорожніх
і 
затуманені запліснявілі горизонти витікають з моїх нір витікають
не
ушкодженими
серед тиші ранку серед тиші дна серед тиші
світло
проростає як овес з рідкого полотна плину
згинається удвоє від власної потуги
тече
ходи до мене, земле я візьму тебе міцно вчеплюся покрученими пальцями у твою рослинність грунт густо і неодноразово буде у мене під нігтями я візьму тебе так як беруть Нереїди Наяди як бере вода увійду у тебе у світ- ло прищеплю первородний гріх через тебе собі


1 коментар

avatar
-1
После стишка у меня осталось неприятное гадливое чувство, связанное, скорее всего с вот этими вот "вхожу в землю", "прищеплю первородний гріх". довольно-таки юзаные штуки, про единение с землей.
а вот фраза "світло проростає як овес" мне понра.

Залишити коментар

avatar