Зліпок душі
Дата: 14 Липня 2012 | Категорія: «Верлібр» | Перегляди: 1106 | Коментарів: 1
Автор_ка: Руслан Поїденчук (Всі публікації)
Заміряння на більше, на піднебесне, на блакить, що так манить -
є інший шлях до себе? Коли всі речі стали безкінечним рядом,
перетворились на обтяжливу ношу і втишили ходу, ніщо не завадить -
погляд все рівно у даль, сповнену сподівань. Жоден душевний атом
навряд чи буде знаджений перспективою зміни своєї структури.
Адже душа схожа на зліпок давньої тварини, унікальної та дивовижної.
І зникнуть усі перепони самі по собі, і в мізках мури
людини межового часу зруйнуються десь усередині з тижнями,
місяцями, а може й роками... Шукаємо кращі приклади, споріднене
серед героїв, забутих свідомо чи несвідомо, перетворюємось на шукачів непоодиноких,
авантюристів-відчайдухів, прислухаємось до світового ритму, та у прочинене
вікно виглядаємо птаха, прагнучи так само - ловити потоки у хмарах високих.
0
