"Старий козарлюга Київ..."
Дата: 19 Квітня 2012 | Категорія: «Верлібр» | Автор_ка: Тетяна Шептицька (Всі публікації)
Редактор_ка: Чому б і ні? | | Перегляди: 959
Старий
козарлюга Київ,
пошрамований
у давноминулих битвах
за свою осяйно-зрадливу долю
і "хиренну волю",
не потребує ні прощі,
ані прочан-подорожніх.
Скутий
президентськими маршрутами
та глизявими провулками
міцніше,
ніж ланцюгами на турецьких галерах,
гонорово виборсується
із будівельного полону,
прорубуючи шлях
вікопомними шаблями-липами
і символічними каштанами.
Ця
предківська затятість,
немов захисне коло,
стримує ворожу навалу,
спраглу
справити тризну
на лицірській могилі.
18-19.04.2012.
0
. Дякую, Паша. Ти вловив те, що я хотіла сказати. Так шкода того, мого, Києва, якого з кожним днем залишається менше і менше. Правда, одна моя колега, прочитавши текст, заявила, що я не люблю Київ. Не в тямки їй, що навпаки, люблю, бо він просто в душі, в крові, в серці. А його знищують зайди. Знайома розповідала, що на якійсь науковій конференції один київський чиновник на обурливі запитання про Узвіз відреагував просто - "чого кричите, ми вам фасади відновимо і все буде чікі-пікі". Цинізм у поєднанні з невіглаством (як можна відновити автентичність)!