Якщо наважуся розмалювати обличчя...
Дата: 13 Липня 2011 | Категорія: «Філософська лірика» | Перегляди: 1315 | Коментарів: 2
Автор_ка: Константин Куликовъ (Всі публікації)
Присвячую А. П
***
Якщо наважуся розмалювати обличчя,
Перш за все піду до бабусі... в дитинство.
Нехай назбирає каміння,
Яке пахкотить солодощами вересневих вечорів,
Коли вудильники, повертаючись додому,
Заповнюють місток,
Змішуючись з отарою овець –
Переходять річку.
Цупкі пальці, розписані ієрогліфами довгого життя,
Затирають на кожному камінці
Генетичну пам’ять дитячого літа,
Залишаючи вохрою спогади про щастя.
Чабан зачинить ворота.
Моє обличчя
Стане жовтим воском,
Що сховало зморшки мудрості.
0
