На сітківці твоїх очей – галасливі мурашники міста,
різнобарвно-неоновий ґлей і білбордові кроки реклам.
В лабіринтах відбитків долонь закодовані втрачені смисли,
тут не вірять друкованим книгам і старим паперовим листам
(бо приходять у скриньку на дверях). І ніхто не рахує вже втрати. 
Світ втомився, допоки ти ріс. І не ловить без покриття.
Через сотні нелічених днів ти навчишся реально вмирати,
ну а поки що вір в аватари і збирай віртуальні життя.