Раяна дорога | Публікації | Litcentr
18 Грудня 2024, 21:44 | Реєстрація | Вхід

LITCENTR

/ Публікації

Раяна дорога

Дата: 22 Лютого 2010 | Категорія: «Філософська лірика» | Автор_ка: Любовь Либуркина (Всі публікації)
| Перегляди: 805
Ми міряли цей брід
старались перейти
по камінцях
не замочивши ноги
на беріг інший
де п’янить бузок
і конюшина ліловіє
край дороги,
де бусол чорний
все склада гніздо
і махаони
в самбі передсмертній
такі смішні і мудрі,
де вино
і хліб до нього
от і все до столу
де оболоні
свіжий малахіт
приймає ніжно
відболіле тіло
і лови де скінчаються
і світ
знесилений їх розпочати
знову…
Ми мріяли
пройтися по воді
як посуху,
та раяна дорога
лежала в глибині.
А ми були малі.

2009

6 коментарів

avatar
0
1 golod00x • 06:50, 22 Лютого 2010
Ага, переходишь речечку вброд и думаешь, что там будет хорошо. Необычно и хорошо, необычайно хорошо. И иногда так и случается. Вспомнил - однажды в отпуске на базе отдыха на Десне каждое утро шёл на рыбалку. Переходил вброд протоку и потом 4 км чапал босиком по росе. Красота! А и когда возврашался на базу, тоже весело было. Детвора в окружение берёт: "Дядя Женя, дай рыбку! Дядя Женя, дай золотую рыбку!" Почти всегда было, что дать.
avatar
0
3 Чори • 13:41, 22 Лютого 2010
Эх, если бы все реки в жизни можно было бы так просто перейти!
Спасибо!
avatar
0
2 Kurare • 13:35, 22 Лютого 2010
Ми мрiяли..
По броду..
Де вино
У келихах блищить
Несамовито.
I вiд ворiт
Стежини полотно.
Де казкою
Узбiчча оповите.

Та тицяли
Лозиною до дна.
Вологої жахались
Холоднечi.
А ти повз нас
Така собi
Одна
Пройшла
(I не спинилася
До речi).

I мАбуть,
На серЕдинi рiки
Всмiхнулась,
Озирнулася на кпини.
Та помахом
Тендiтної руки
Покликала,
Даруючи провини.

Хто - неофiт -
Подався навздогiн.
А я
Зоставсь
Творцем майбутнiм
Броду.
Бо
Грубих брил
Моiх
Тяжких провин
Напевне стачить,
Щоб гатити
Воду.

avatar
0
4 Чори • 13:42, 22 Лютого 2010
Ну, Паша, просто нет слов smile Браво!
avatar
0
5 Kurare • 14:12, 22 Лютого 2010
Нет-нет, Вам - браво, Любовь!
Вы так непосредственно, будто проведя ладошкой вдоль запотевшего стекла, открыли вид на ласковую солнечность украинского слова, что аж пахнУло зрелым маем в лицо))
Хочу весну
Отныне.
Прочь, февраль!
Он, то прижжет
Морозцем
Понарошку.
То зло и слезно
Кается,
Как враль,
Чтоб завтра
Снова
Выбелить дорожку))
avatar
0
6 Чори • 14:37, 22 Лютого 2010
пускай ещё смешной февраль
грозит метелью понарошку,
им переполненный грааль
мы выпьем дружно на дорожку
:))

Залишити коментар

Увійти:
avatar