Не ахти какое.

---

Сідають довкола неврози негречні
І плутаються в волоссі.
А помаранчевим пилом на плечі —
моя вісімнадцята осінь.

Дерева зіграли на роздягання
У кліматичні карти,
Кожного разу ніби востаннє.
Одяг за серце — бартер.

І кожного разу совість на вітер.
І злив холодні пунктири,
Прощальні зітхання за літром літр —
убивці моєї віри.

Вже скоро буремні дні революцій,
і падолисти честі…
А поки я всотую прямо з вулиці
Яблучний сік вересня.

---