осіннє. Важке.
Дата: 19 Вересня 2009 | Категорія: «Філософська лірика» | Автор_ка: Александра Очман (Всі публікації)
| Перегляди: 1009
Осінь online. Просила авторизації.
Осінь не хоче сексу, не вишле спаму…
Я вимикаю емоціо. Тільки раціо!
Я відхиляю пошту із Амстердама,
Бо осінь мої легені накрила золотом:
Дихати важко і майже плечей не розправити!
Осінь приходить в гості з великим тортом,
А залишає настрій масний як нафта.
І залишає в кухні червоні чоботи,
МенЕ, чорний чай та інші свої декорації…
І все ніби файно, і ніби живем в добробуті,
І ніби ми навіть дотягнемо до вісімнадцяти.
Мене не зігріла, а я не чиню їй опору,
Хай краще зігріє натовпи остарбайтерів!
Хай згадує листя ніжно-коньячного кольору
Як я в листопаді вперше явилась мамі.
0
Но момент с листьями я действительно продумала сразу. Я тексты с откровенными логическими неувязками стараюсь не выкладывать.
