Прислухайся...
Прислухайся – дороги ведуть за собою, неначе див,
і все, що прийде на завтра, ти втратиш сьогодні,
крізь темряву інших, відзеркалено близьких світів,
ти шукаєш свою безодню.
Доторкнись – все має свою фактуру, свій зафіксований стан,
газом заповнений простір вабить магнітом,
сьогодні на Кіпрі, завтра в Азербайджан –
ти народжена вічним супротивом власного вітру.
І ніхто не пояснить чому так рветься душа,
і нікому вже прописати твої маршрути,
з кожним різна ти, з кожним та і не та –
хто розірве свободи пута?
Придивись – голос ламається тільки на третій день,
голос – це все, що буде блукати з тобою,
бо ти не снайпер, не куля і не мішень,
ти чиясь неподолано вічна нескорена Троя.