Гламур персональної в'язниці
Дата: 11 Серпня 2013 | Категорія: «Філософська лірика» | Автор_ка: сергій вінницький (Всі публікації)
| Перегляди: 793
Гламур персональної в'язниці
| Як сталося підкорення мене, спраглого живця, залученого до виправдання життя в чистому вигляді? Від чого я відмовився? Я відмовився від кредитів! Врешті решт, я сплатив усі борги вільного часу? – Ці ризики я застрахував у AIG за взаємним погодженням. Я не переховувався від чесних інтересів у розмові із самим собою. Так, я купив електронну картку і підключив до неї свою совість. Я просто позбавив себе привілеїв на приємні відчуття? Чому я втратив свою важливість у проблемах світу? Невже, між нашими інтересами не було порозуміння! Невже, мої чарівності є загрозою для сумління іншого? Як швидко змінилося прагнення неминучої казки? Як інтелект обмежив мене, що я втратив безпеку душі? У мені не відбувається нічого такого, окрім катарсису. Моє сумління не фіксує потреби у своїй закономірності. Воно може заставити мене діяти всупереч моїм потребам. Воно може проникати всюди без прав і без свобод. Пігулка щастя перетворила мене на кошмар життя. Я споглядач керованого життя, згідно чиєїсь мудрості. Іноді це жахає, іноді закликає до згоди й примирення. Я більше не звертаю уваги на інтеракції самовикриття. До мого покаяння підключаються примари і діють проти мене. Вони розривають свідомість на загадкові шматки, і одразу експериментують руйнуючи все тіло, при цьому після декількох інтеракцій мене звузили до такої відкритості, яка вже не терпить співучасті. Тепер я веду боротьбу за відчуження власних істот-гангстерів у вінницькій в'язниці. Мій начальник викликає до мене великі збройні сили, щоб ті потурбувалися про мою безпеку на випадок екстрених ситуацій у в'язниці. Мені повідомляють різницю моєї зубожілої смерті і праведної смерті моєї набожної матері, свідомої монашки Антонівни, яка загинула в наслідок нечесної гри на пільги і привілеї відчужених і відкуплених у дівчаток-монашок в період їхнього пристосування до життя у жіночому концентраційному таборі. Моя свідомість засвоїла персональні займенники охорони, які не потребують з’яви соціальних привидів, які вказують мені дорогу в пекло у межах і за межами мого концентраційного гламуру. Чому я є усуненим із надр душі? Чому я є залученим до самозаперечення? Чому не можу отримати хоч якусь свободу осмислення себе? Куди поділась моя свобода думки, слова, зміненої свідомості? Чому мої самоспостереження не змінюють моїх дій і мого вибору серед залучених до гламуру життя? |
0
